Значущість виробничого фактору у забезпеченні сталого господарювання є очевидним. Приймаючи до уваги загальні тренди щодо зміни наративу управління на поліцентричний тип, доцільно зосередити увагу на процес формування фрагментованої за просторовими масштабами системи виробництва. Суттєвим стає виявлення відповідного фракталу їх організації в рамках природно-господарських утворень. Для концепту сталого господарювання виробнича система є такою, що використовує операційні ресурси з метою перетворення їх в готову продукцію або послугу. Саме таке трактування  виробничої системи має фрактальні ознаки і може бути застосована як у галузевому так й просторовому вимірах.

Якщо говорити про системи виробництва у територіальних природно-господарських утворенням чи комплексах, а також округах, то вони можуть бути моно-, або полі-структурно організованими. Втім тип організації значною мірою обумовлюється інтересами стейкхолдерів, та їх здатністю охоплювати той чи інший масштаб господарської діяльності.

Варто також говорити про сталість розвитку виробничої системи, гармонізованої з концепцією сталого господарювання того чи іншого просторового утворення. У нашому випадку сталий розвиток виробничої системи є таким, що торкається у першу чергу управління бізнесом. Заснований на створенні довгострокових вартостей для стейкхолдерів формуються відповідні умови забезпечення конкурентоспроможністі їх діяльності у пролонгованої перспективі. Тобто шляхом задоволення інтересів різних стейкхолдерів формується особливе виробниче середовище, здатне як  адаптуватися до змін факторів зовнішнього середовища, так й постійно забезпечувати перетворення внутрішнього середовища з орієнтацією на ефективне управління не тільки наявними ресурсами, але що більш важливо на ефективне управління змінами.

З позиції концепту сталого господарювання для виробничої складової важливим є забезпечення оптимальної траєкторії розвитку, що передбачає, стабільний рух до певної мети при мінімальних флуктуаціях,  тобто, в певних заданих межах досягнення цільових орієнтирів, вихід за які загрожує системі руйнуванням. У зв'язку з цим доцільно говорити про відповідні коридори стійкості.

Для контролювання процесу рівня сталості виробничої системи доцільно використовувати положення теорії ланцюгів доданої вартості. Як відомо, аналіз ланцюжка доданої вартості дає можливість досліджувати послідовності дій, котрі забезпечують приріст вартості продукції і послуг. Взагалі, такий підхід можна розглядати в якості ефективного інструменту управління бізнесом, оскільки він базується на базових положеннях, що є важливим для зацікавлених стейкхолдерів і який орієнтує на створення довгострокових цінностей. Все це по-суті працює на забезпечення конкурентоспроможності просторових виробничих систем. В якості умов забезпечення сталого розвитку виробничих систем слід відмітити їх здатність адаптуватися до змін зовнішнього середовища, але що більш важливо, визначати шляхи перетворення внутрішнього середовища. Останнє передбачає наявність у стейкхолдерів бажання та інтересу до ефективного управління змінами, а також ефективного використання наявних ресурсів, у тому числі і природно-ресурсних активів простору господарської діяльності.

Відділ методології сталого розвитку