У сучасному складному нелінійному світі з нескінченною різноманітністю різнорідних процесів особливу значущість набуває  розвиток комунікативних можливостей суспільства, що відбувається за рахунок Інтернету та інших засобів зв'язку. Саме підвищуючи їх доступність, швидко змінюється і наше оточуюче середовище. При цьому середовище починає активно змінювати і суспільство у цілому. Характерними для оновленого суспільства стають невідомі раніше синергетичні нелінійні ефекти, а також виникають колективні явища, які важко піддаються прогнозуванню на базі класичних дослідницьких підходів.

За таких умов, соцієтальний фактор забезпечення концепту сталого господарювання починає відігравати особливу роль. Перш за все слід нагадати, що введений А. Г. Келлером термін «соцієтальний» відноситься до організаційних аспектів соціального життя і надає особливого системного бачення. На його погляд, кожна з соцієтальних структур виконує певну функцію. В ході взаємин структурних елементів формується нова системна якість, яка не зводиться до якостей її складових. У такому разі соцієтальний фактор постійно відтворює соціальну якість своїх структур і, відповідно, соціальні якості індивідів і груп індивідів, включених у їх функціонування. Таким чином створюється тенденція щодо адаптації форм і способів функціонування соцієтальної складової до інших структурних елементів концепту сталого господарювання. Якщо перефразувати Парсонсона, соцієнтальна підсистема це суспільство що являє собою єдиний колектив людей, об'єднаних певним нормативним порядком, орієнтованого на реалізацію концепту сталого господарювання. У свою чергу, даний але нормативний порядок характеризується набором статусів, прав і обов'язків членів соцієнтальної спільноти, які варіюються для різних індивідів і груп на основі єдиної культурної орієнтації, як ключовому моменті їх соціальної ідентичності. У такому разі концепт сталого господарювання передбачає врахування множини таких «ідентичностей» на різних просторових рівнях. І для цього є відповідні передумови.

Так на сьогодні, як відмічають соціологи, в основі сучасних, небажаних для суспільства соціальних процесів лежить процес зміни типу соціальної інтеграції, а також трансформації у сприйнятті змісту соціальної реальності на індивідуальному рівні, а також в механізмах формування соціальної норми як елементів загальної системи конструювання реальності навколишнього фізичного, екологічного, економічного, виробничого та інших вимірів.

В рамках такого типу сприйняття реальності виникає об’єктивна необхідність пошуку сучасного категоріального апарату, який би дав можливість адекватно відрефлектувати загальну тенденцію соціальної організації суспільства. Серед основних описових категорій слід відмітити наступні: «соцієтальна реальність», «нова нормальність», «мікро-, мезо-, макро-соціетальні рівні», «соцієтальне гальмування», «соцієтальна безпека», «індивідуальний та груповий інтереси» тощо. Слід відмітити, що саме спираючись на інноваційні підходи у формулюванні соцієтальних цільових  орієнтирів маємо можливість отримати синергетичний ефект від взаємодії сукупних громадських інтересів у формуванні концепту сталого господарювання простору життєдіяльності.

Відділ методології сталого розвитку