На перший погляд той факт, що фальсифіковані пестициди слід вважати небезпечними відходами, очевидний. Однак, триваючі дискусії потребують більш чіткого роз'яснення щодо організації цього процесу. Немає фальшивих пестицидів гарної або поганої якості – вони просто заборонені для використання. Така продукція повинна бути вилучена з ринку, оскільки їх хімічний склад нез’ясований та небезпечний, а вплив на здоров'я людини, навколишнє середовище та сільськогосподарський бізнес, непередбачуваний. Кодекс ФАО чітко вказує на те, що уряди повинні «виявляти та контролювати підробку та незаконну торгівлю пестицидами шляхом національного міжвідомчого та міжурядового співробітництва та обміну інформацією» (6.1.13). 

Однак не існує єдиного підходу щодо того, якими є правила поводження з відходами такого типу. Зрозуміло, що вилучені з обігу пестициди повинні бути знищені, але не є очевидним, на кого має бути покладена відповідальність за цей процес. Відповідь на це головне питання можна отримати, застосувавши законодавчу базу ЄС щодо поводження з відходами. 

1.Позиція ФАО та ВООЗ щодо незаконних пестицидів

У березні 2011 року ВООЗ та ФАО розробили «Керівні принципи щодо контролю пестицидів». Цей документ підтверджує спільну позицію ООН про те, що обіг незаконних пестицидів викликає серйозне занепокоєння. ФАО та ВООЗ закликають держави-члени розробляти правову базу, що має бути спрямована на протидію виробництву та торгівлі незаконними пестицидами; уточнення процедури вилучення незаконних пестицидів з обігу; накладення адекватного покарання та притягнення порушників до відповідальності. 

ООН вважає, що з метою ефективного правозастосування національне законодавство про пестициди та відповідні технічні регламенти повинні включати положення щодо:

• порядку вжиття виконавчих дій, що стосуються неякісних, незареєстрованих та заборонених, а також підроблених пестицидів;

• уточнення порядку вилучення продукції;

• притягнення до відповідальності порушників.

В п. 8.3 цього документу зазначено: якщо виявлено, що продукція не відповідає специфікації  або вимогам щодо маркування та упаковки, потрібно вжити специфічних заходів для притягнення порушника до відповідальності, а компетентний орган може відмінити реєстрацію пестициду. Також зазначено, що необхідно вимагати підтвердження знешкодження пестицидів, що не відповідають вимогам, шляхом надання Сертифікату про знешкодження відходів. З іншого боку, законодавство повинно вимагати від порушників нести фінансову відповідальність за знешкодження вилучених із обігу незаконних пестицидів. Це фактично означає, що і ФАО, і ВООЗ вважають вилучені пестициди небезпечними відходами.

2.Положення Рамкової Директиви ЄС про відходи 

Директива 2008/98/ЄС встановлює основні поняття та визначення, пов'язані з поводженням з відходами, зокрема такі як визначення  поводження із відходами як їх  «утилізація й видалення». Директива фактично запроваджує принцип «забруднювач платить». Згідно з пунктом 1 статті 3 РДВ, термін «відходи» означає будь-яку речовину або предмет, які власник викидає, або має намір, або повинен викинути. Ґрунтуючись на цій логіці, а також відповідно до Керівних принципів ФАО-ВООЗ щодо контролю якості пестицидів, стверджуємо, що не існує іншого способу поводження з вилученими з обігу незаконними пестицидами, крім поводження із ними як з відходами.

Очевидно, що вилучені з обігу пестициди – будь то контрафактні, неякісні але такі, що були поставлені згідно із фальсифікованими документами – не можуть бути повторно використані (або підготовлені до повторного використання) на ринку, наприклад через порушення прав інтелектуальної власності та/або невідповідності затвердженим специфікаціям. Цілком зрозуміло, що також неможливо переробити (утилізувати) заборонені пестициди або забезпечити їх відновлення.

Отже, немає іншого вибору, ніж розглянути можливість знешкодження незаконних пестицидів (як правило, шляхом спалювання на землі: код операції D10, згідно з відповідною класифікацією). Це відповідає позиції FAO щодо інших відходів пестицидів: у більшості випадків єдиний варіант поводження з невикористаними та застарілими запасами пестицидів – це їх знешкодження. 

У статті 14 зазначено, що:

1. Відповідно до принципу «забруднювач платить», витрати на поводження з відходами несе первинний виробник відходів або поточний чи попередній утримувач відходів.

2. Держави-члени можуть вирішити, що витрати на поводження з відходами покриваються: або виробником продукту, який є джерелом відходів, або дистриб’ютором такого продукту, або спільно.

На практиці це означає, що фінансова відповідальність за знешкодження непридатних пестицидів може бути покладена не тільки на виробника, але й на юридичні особи, які були задіяні в ланцюжку продажів.

3.Висновки

Розуміючи, що нове національне Законодавство України про відходи, котре перебуває на завершальному етапі формування,  повністю засноване на вимогах рамкової Директиви ЄС, можливо цілком стверджувати, що:

• Якщо пестициди вилучені із обігу  та доведено їх незаконність, такі пестициди можуть юридично вважатися небезпечними відходами. У цьому випадку повною мірою застосовується правова база щодо управління відходами.

• З точки зору поводження з відходами, не існує способу переробки або відновлення вилучених пестицидів; можливе лише знешкодження.

• Немає можливості транспортувати вилучені пестициди до місця походження або переадресувати їх третій стороні як товар. Єдиний можливий варіант – це передача на об’єкти  з  видалення за операцією D10 в країні або в третій країні.

• Компетентні органи повинні вирішувати, з кого саме – виробників, підприємств-учасників у ланцюжку продажів або спільно – стягувати плату за знешкодження вилучених з обігу пестицидів.

Михайло Малков,

координатор програм розвитку

Продовольчої і сільськогосподарської організації (ФАО,

аспірант відділу природно-техногенної та екологічної безпеки