Імплементація концепту взаємозалежності функціональної стабільності екосистем і людського добробуту в національні екологічні політики й законодавство багатьох країн зумовлює нагальність розроблення відповідних положень в Україні, що нарізно акцентується в Законі України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року». Це актуалізує проведення досліджень з проблематики екосистемних активів, особливо зважаючи на її нерозробленість у вітчизняних фахових джерелах. Слід зазначити, що в них віднаходиться застосування термінів “екологічний капітал“, “екосистемний природний капітал“, “екологічні активи“, проте відсутнє навіть вживання терміну “екосистемні активи“ (“ecosystem assets“), очевидно потребуючи насамперед розкриття їх змістовного наповнення.

Згідно з офіційним нормативним визначенням, наведеному в керівному міжнародному нормативному документі «System of Environmental Economic Accounting 2012 – Central Framework», екосистемні активи – це “просторові зони, що містять поєднання біотичних та абіотичних компонентів та інших елементів, які функціонують разом“. В нещодавньому документі відділу статистики ООН (2019 року) «Treatment of ecosystems assets in urban areas» наведено більш уточнене визначення екосистемного активу як “специфічної просторово обмеженої та суміжної екосистеми конкретного типу, що включає всі притаманні біотичні та абіотичні компоненти, необхідні їй для функціонування та надання екосистемних послуг“. Таким чином, тут йдеться не лише про ознаки екосистемного активу як виду природних активів, а й про найголовнішу серед них – їх характеристику як природних запасів (stocks), котрі забезпечують потік (flow) екосистемних послуг.

Надалі здійсненою автентифікацією екосистемних активів економічним активам доведена правомірність ідентифікації екосистемного активу і як виду економічних активів, оскільки екосистемний актив: (і) є частковим видом природного капіталу, що має економічну цінність і потенціал для надходження майбутніх економічних вигід до суб'єкта господарювання, а тому беззаперечно слугує економічним ресурсом; (іі) є природним об’єктом права власності, причому власником (суб’єктом власності) можуть бути і фізичні, і юридичні особи – індивіди, територіальні громади, держава; (ііі) є активом, що приносить економічну вигоду його власнику/користувачу.

Зважаючи на це, пропонується визначення екосистемних активів як виду економічних активів: екосистемні активи – це сукупність нагромаджених і функціонуючих природних запасів, що надають екосистемні послуги та мають грошову вартість, приносячи матеріальну й нематеріальну вигоду суб’єктам природокористування внаслідок права власності на них протягом деякого періоду часу.

Отже, проведеним авторським дослідженням виявлено притаманний екосистемним активам певний дуалізм, а саме: з одного боку, вони є видом природних активів, а з іншого – специфічним видом економічних активів (рис. 1).

Рисунок 1 – Дуалізм змістовного наповнення екосистемних активів (авторська розробка та їх визначення)

Наразі поглиблення соціального усвідомлення того, що природний капітал і екосистеми є найважливішими природними і економічними активами, якими можна володіти і управляти в інтересах отримання стабільних вигод, створює науково-інформаційне підґрунтя для реалізації засадничих принципів довгострокового сталого екологоконструктивного та безпечного управління, починаючи з його низового рівня.

Відділ екосистемного оцінювання природно-ресурсного потенціалу

Веклич Оксана Опанасівна, д.е.н., професор,

головний науковий співробітник