Упровадження екосистемного підходу в управлінську практику потребує насамперед чіткого розуміння термінологічного апарату екосистемних послуг і його базових операційних понять, що актуалізує необхідність розкриття їх змістовного наповнення, особливо зважаючи на їх нерозробленість у вітчизняних фахових джерелах. У зв’язку з цим слід зазначити, що в міжнародних і зарубіжних національних офіційних статистичних документах щодо порядку введення в національні рахунки системи еколого-економічного обліку, а також у наукових публікаціях поряд з терміном «екосистемні активи» (ecosystem assets) активно використовується термін «екологічні активи (environmental assets)», які в російськомовній науковій літературі називають ще «активами окружающей среды» і навіть «эколого-экономическими активами». Постає питання щодо відмінностей між екологічними (environmental assets) та екосистемними активами (ecosystem assets).

Не вдаючись в наведення існуючих в наукових джерелах формулювань екологічних активів, доцільно скористатись саме офіційно усталеною їх дефініцією, якою і будемо керуватись. Так, згідно з їх визначенням у керівному міжнародному нормативному документі «System of Environmental Economic Accounting 2012 – Central Framework» “активи навколишнього середовища – це живі (living) й неживі (non-living) елементи Землі, що формуються природним чином, які спільно складають її біофізичне середовище і можуть принести користь людству”. Далі чітко вказується, що екологічні активи охоплюють: (1) “природні ресурси (individual components of natural resources), які забезпечують матеріалами і простором усю господарську діяльність, зокрема суша, грунт, вода, деревина, водні та мінерально-енергетичні ресурси”; (2) “екосистемні активи“ (ecosystem assets); (3) “продуковані активи (produced assets) – культивовані культури і рослини (включаючи деревину та сади), худобу та рибу в об'єктах аквакультури“.

Для чіткості розуміння підпорядкованості та співвідношення екологічних і екосистемних активів на рис. 1 наведена структурно-функціональна будова екологічних активів.

Варто також наголосити на тому, що складовою (третьою) екологічних активів є продуковані активи, які, в свою чергу, по суті виявляються так званими біологічними активами згідно з Міжнародним стандартом фінансової звітності 41 «Сільське господарство». Справді, за формулюванням, наведеним у національному стандарті бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи» на основі цього Міжнародного стандарту фінансової звітності, «біологічний актив – тварина або рослина, яка в процесі біологічних перетворень здатна давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, а також приносити в інший спосіб економічні вигоди». Також у згадуваному міжнародному статистичному документі «System of Environmental Economic Accounting 2012 – Central Framework» наголошено: “екосистемні активи слід відрізняти від різних окремих компонентів (наприклад, рослин, тварин, ґрунту, водних об'єктів), які містяться в просторовій зоні”. Підкреслено і те, що “кожен із цих компонентів та інші характеристики можуть вважатися активами самостійно (індивідуальними екологічними активами)”, а не екосистемними активами. Таким чином, виходячи з вище наведеної функціональної структурної будови екологічних активів, саме до їх складу, а не до складу екосистемних активів, входять біологічні активи.

Рисунок 1 – Структурно-функціональна будова екологічних активів (авторська розробка).

Підсумовуючи, визначаємо, що екосистемні активи є лиш однією з складових екологічних активів, тобто є певною частиною сукупності екологічних активів як цілого, а тому і не тотожні їм. Водночас варто звернути увагу на відмінність екосистемних і біологічних (продукованих) активів. Отже, використання цих термінів у дослідженнях та прикладних проектах має бути методологічно коректним, зважаючи на різницю між ними.

 Відділ екосистемного оцінювання природно-ресурсного потенціалу 

Веклич Оксана Опанасівна, д.е.н., професор,

головний науковий співробітник