31 березня 2020 року

23:59:13 31.03.2020 Назад

ГЕОЕКОНОМІЧНІ  УМОВИ ВПЛИВУ НА СИСТЕМУ УПРАВЛІННЯ ПРИРОДНО-РЕСУРСНИМИ АКТИВАМИ

У контексті визначення пріоритетних напрямів імплементації просторової моделі управління природно-ресурсними активами слід зважати  на те, що динамічний розвиток ключових тенденцій теперішнього геоекономічного світоустрою та, власне, організаційні умови подальшого розвитку української державності, а в її межах господарської системи, виносять на порядок денний нагальні питання щодо:

А) розгляду, дослідження, формування та утвердження реального масштабу самого метапростору сучасної України;

Б) визначення структурно-функціональних ознак євроінтегративного вектору запровадження механізму просторового управління природно-ресурсними активами України;

В) інкорпорації відповідного типу механізму реалізації дії просторової системи управління природно-ресурсними активами у загальну господарську систему держави.

Системний аналіз поточної зовнішньо-економічної та природно-ресурсної ситуації у світі і навколо України характеризується постійними ускладненням і засвідчує про поступове нарощування конфліктогенних проблем, які містять у собі значну кількість загроз та потенційно небезпечних й складних викликів.

Можна стверджувати, що у середньостроковій перспективі, процесу імплементації просторової системи управління природно-ресурсними активами в України перешкоджатиме, у першу чергу, інтенсивна економічна конкурентна боротьба за використання різних енергетичних та природних ресурсів. Очевидно, що зазначене у подальшому матиме підстави до загострених проблемних питань розвитку.

З позицій формуванням нової системи світоустрою, ймовірним є те, що у випадку України, розбудова нового формату просторової системи управління природно-ресурсними активами, буде пов’язано з вирішенням питань розділення держав за регіональним інтеграційним принципом. У цьому зв’язку, доречно розглядати природно-ресурсні процеси під кутом зору дії нових симетричних та асиметричних загроз на перспективу.

Слід вказати що на основні тенденції функціонування світогосподарської системи та генерування здатностей до забезпечення сталого розвитку впливають умови різної природи без пекових факторів. Можна припустити, що більшою мірою з огляду на зазначене, й можливість виникнення у цій площині низки специфічних викликів, небезпек та реальних загроз для України у контексті забезпечення переходу до сталого розвитку і, відповідно, суттєвих перешкод для запровадження у практику механізму управління національними природно-ресурсними активами. На сьогодні залишатиметься актуалізованим питання щодо реалізації ряду заходів, а у їх відповідності, формулювання напрямів євроінтеграційного вектору запровадження механізму управління природно-ресурсними активами у господарську систему.

Поряд із цим, слід також підкреслити, що одним із головних геостратегічних чинників у сучасних природно-ресурсних процесах особливо для країн зі значними або економічно домінуючим аграрним сектором, виступає непередбачуваність кліматичних змін. При цьому, боротьба за більш сприятливе місце у новій конфігурації світоустрою вимагатиме від країн ще більш жорсткої конкуренції за природно-ресурсну базу. Тож існує ще один значущий фактор щодо активного запровадження механізму управління природно-ресурсними активами у господарську систему – це елімінування умов задля нарощення проблем у сфері продовольчої безпеки, загалом, і населення України, зокрема. Саме ця проблема ставатиме і надалі однією з центральних в економічному, природно-ресурсному та соціальному житті держави.

Виходячи з наведеного, вбачаємо, що в Україні слід рішуче відійти від спрощеного розуміння фактору впливу природно-ресурсних відносин у забезпеченні сталого розвитку України та акцентувати увагу на оцінці довгострокових наслідків від його ігнорування.

При цьому, орієнтуючись на загальноприйняті стандарти якості життєдіяльності, маємо робити ставку на власні сили, власний природно-ресурсний капітал, а також інтелектуальний, інформаційний та соціальний потенціал сталого розвитку.

Тож, у контексті вирішення проблем забезпечення євроінтегративного вектору запровадження механізму управління природно-ресурсними активами та його інкорпорації до національної господарської системи для України необхідно враховувати вже існуючий досвід реалізації на практиці просторових моделей управління різної природи, який вже дозволив окремими державним утворенням сформувати і наростити свій стратегічний потенціал, досягти надійності та стійкості функціонування національних соціально-економічних систем, що виконано ними на платформних засадах.

Поряд із цим, слід звернути особливу увагу на генерування дієвих структурно-функціональних ознак національного метапростору України з орієнтацією на запровадження у практику дієвого механізму управління природно-ресурсними активами з використанням новітніх інформаційних систем на засадах широкої цифровізації господарської діяльності задля скорочення термінів та об’єктивізації результатів при розв’язанні завдань у сфері ефективного управління природно-ресурсним потенціалом держави.

 

Відділ методології сталого розвитку