16 серпня 2019 року

13:19:32 16.08.2019 Назад

СТРУКТУРА СУЧАСНОГО МЕХАНІЗМУ ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕНСАЦІЇ

В останнє десятиліття підхід до фінансування збереження біорізноманіття в країнах Північної та Південної Америки, Європи, Азії принципово змінюється. В цій сфері розробляються нові механізми, які, спираючись на традиційні принципи покарання винних у погіршенні стану навколишнього природного середовища, водночас спрямовуються на заохочення заходів, що забезпечують відтворення природних комплексів і підтримку належної кількості або якості продукованих ними екосистемних послуг.

Серед таких механізмів дедалі зростаюча увага фокусується навколо процесів формування та імплементації механізму екологічної компенсації як дієвого засобу припинення втрати біорізноманіття та екосистемних послуг (механізму еко-компенсації). Націлений на стимулювання природокористувачів забезпечити стабільність надання екосистемних послуг поряд з компенсацією шкоди, нанесеної довкіллю в результаті господарської та іншої діяльності, механізм еко-компенсації призводить до зростання громадської підтримки та співпраці в цій сфері.

Проведений оглядовий аналіз розвитку концепту екологічної компенсації в країнах світу зафіксував, що серед чималої кількості публікацій зарубіжних авторів щодо механізму еко-компенсації спостерігається вже як тренд некоректне ототожнення цього механізму лише з одним притаманним йому інструментом реалізації – платежами за екосистемні послуги. Причиною даної ситуації виявилась відсутність чіткої структуризації змістовного наповнення механізму еко-компенсації.

В результаті проведеного дослідження у відділі екосистемного оцінювання природно-ресурсного потенціалу була обґрунтована та представлена загальна структура сучасного механізму екологічної компенсації з виділенням її трьох базових складових (рис), яка охоплює: (1) фінансову (грошову) компенсацію за збереження екосистем і продукованих ними функцій/товарів/послуг або, навпаки, їх погіршення/втрату; (2) не монетарну (не грошову) компенсацію на відновлення екосистем і їх функцій та послуг, чи на заміщення втраченого біорозмаїття й природного капіталу в натуральній формі; (3) правову компенсаційну екологічну відповідальність за відновлення біорозмаїття.

Рисунок –  Структура сучасного механізму екологічної компенсації


Також було встановлено, що перша базова складова загального механізму екокомпенсації (1) охоплює, в свою чергу, (1.1) компенсаційно-фінансові механізми/інструменти і механізми купівлі-продажу екосистемних послуг (специфічні ринкові механізми/інструменти, в тому числі платежі за екосистемні послуги), що забезпечують підтримку стану екосистем і поліпшення використання природного капіталу чи його здатності продукувати екологічні блага; (1.2) компенсаційно-фінансові механізми/інструменти відшкодування втрачених вигод від шкоди екосистемам, в тому числі відшкодування збитків від погіршення/знищення екосистемних послуг.

Саме ці останні компенсаційно-фінансові механізми/інструменти (1.2) становлять головний об’єкт дослідження відділу згідно з планом поточної фундаментальної НДР ІІІ-26-17 «Екосистемні засади оцінювання збитків від забруднення навколишнього середовища», тематика якої розробляється в нашій установі вперше в українському науковому просторі.

Веклич Оксана Опанасівна, д.е.н., професор,

головний науковий співробітник

відділу екосистемного оцінювання природно-ресурсного потенціалу