2 липня 2019 року

18:17:02 02.07.2019 Назад

ЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖІВ ЗА ЕКОСИСТЕМНІ ПОСЛУГИ ДЛЯ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ

Основними схемами здійснення платежів за екосистемні послуги є державні, приватні та комерційні виплати. У першому випадку споживачами цих послуг є органи влади, які укладають угоди про охорону відповідних екосистем. Так, у межах водозбірного басейну територіальні громади або окремі особи, котрі проживають у верхів’ях річки, можуть одержувати грошову компенсацію від держави за витрати на екологічне використання природних ресурсів, що перебувають у їх розпорядженні. Ця плата є стимулом для належного користування ними та охорони екосистем від негативного впливу різних видів господарювання. Прикладом використання такої схеми є досвід Швейцарії, де основна причина забруднення підземних вод нітратами – інтенсивне землеробство. Крім доволі жорсткого законодавства, що регламентує охорону водних ресурсів і ведення сільського господарства, органи влади вживають додаткові заходи екологічної політики і надають компенсацію за зменшення рівня доходів фермерів унаслідок зміни методів господарювання та обмеження використання нітратів. Для цього на рівні кантонів укладаються відповідні угоди з фермерами, в яких деталізовано умови здійснення компенсаційних виплат, регулярного контролю та оцінки.

Компенсаційні платежі можуть бути актуальними і для України. Нині в нашій державі централізованим питним водопостачанням забезпечено лише 22% сіл, а жителі інших поселень споживають воду з колодязів та індивідуальних свердловин, які здебільшого перебувають у незадовільному санітарно-технічному стані. Частину вартості компенсаційних виплат у перспективі можна закласти в тарифи на водопостачання. Відомим прикладом такого підходу є програма раціонального управління водозбірним басейном річки Катскілл у США. Разом із водозбірним басейном Делавера вона забезпечує 90% води, що споживається мешканцями Нью-Йорка. У зв’язку зі значним погіршення її якості Агентство з охорони навколишнього середовища США вирішило здійснювати виплати фермерам за покращення методів ведення землеробства та лісового господарства з метою зменшення забруднення поверхневих вод.

У приватних схемах платежі за екосистемні послуги здійснюють представники приватного сектору, а роль держави обмежується створенням належної нормативно-правової бази для забезпечення дотримання договорів. Наприклад, компанія «Нестле Уотерс» володіє природними джерелами мінеральної води «Віттел» у Франції. З метою оптимізації видатків на її очищення компанія уклала договори з місцевими фермерами на термін від 18 до 30 років, де викладено умови зменшення забруднення водозбірного басейну нітратами за рахунок екологізації методів ведення тваринництва та заміни зернових, що вирощувалися, на люцерну.

У США набули поширення комерційні схеми торгівлі квотами на забруднення, наприклад азотом та фосфором, аналогічно з торгівлею викидами вуглецю в рамках Кіотського протоколу. На практиці фермерам може бути більш вигідно зменшити обсяг виробництва та внесення добрив і продати зекономлені квоти на викид іншим забруднювачам (наприклад, промисловим підприємствам). Такі схеми мають неоднозначну оцінку, оскільки, по суті, просто перерозподіляють обсяги шкідливих викидів територіально, але не сприяють їх скороченню. Проте вони доволі гнучкі й можуть допомагати вирішувати локальні екологічні проблеми та збільшувати надходження коштів до сільських територій, яким притаманний традиційно нижчий рівень життя.

Таким чином, платежі за екосистемні послуги доповнюють директивні методи управління й контролю за забрудненням довкілля і використання природних ресурсів та мають сприяти впровадженню у сільське господарство агроекологічних технологій, розширенню участі приватного сектору в охороні довкілля. Однак універсальних правил уведення таких платежів не існує, тому кожна країна повинна обрати власний шлях формування цього інструменту, а також пріоритетні сфери його застосування.


Пр.н.с. відділу проблем економіки земельних і лісових ресурсів,

д.е.н., с.н.с. Ільїна М.В.

C.н.с. відділу проблем економіки земельних і лісових ресурсів,

 

к.е.н., с.н.с. Шпильова Ю.Б.