Процес удосконалення механізмів екологічної політики на місцевому рівні для забезпечення сталого розвитку територіальних громад потребує застосування нових підходів. Серед них актуальним є екосистемне оцінювання збитків від негативних наслідків господарювання як інтегративної характеристики невпорядкованості господарської діяльності. У цьому відношенні потребують посилення ринкові важелі впливу на суб’єктів-забруднювачів в умовах проведення децентралізації системи управління. Таким чином виникає необхідність корегування показників оцінки заподіяної шкоди внаслідок порушення природних об’єктів та у процесі розробки відповідних компенсаційних механізмів поповнення місцевих бюджетів.

Досвід світової спільноти доводить, що відновлення зруйнованих екосистем або неможливе, або залишається складною проблемою, яка потребує глобальних комплексних стратегій екосистемного управління, обов’язкових для реалізації всіма країнами світу. Саме тому виконання окреслених завдань лежить в економічній площині через трансформацію шляхом трансформації системи інтересів економічних суб’єктів та зміну механізмів мотивації. Ефективний процес управління економічними суб’єктами, що ґрунтується на екосистемному підході, як зазначено у доповіді «Оцінка екосистем на порозі тисячоліття» (2005), повинен ураховувати  результати  наукових досліджень та  підтримуватися місцевим населенням, що може забезпечити відновлення від 25 до 44 % первинних екосистемних послуг одночасно з відновленням тваринного, рослинного та іншого біорізноманіття колишньої непошкодженої екосистеми.

Необхідно зазначити, що комплексний екосистемний підхід у практиці природокористування України, який був би здатний змістити пріоритети економіки і забезпечити сталий просторовий  розвиток, не набув достатнього поширення. Враховуючи це, екосистемний підхід до аналізу збитків від негативних наслідків господарювання  потребує  формування ефективних механізмів їх оцінювання,адже на основі економічної оцінки екосистемних втрат  можна враховувати як ринкову вартість і цінність екосистем,  так і з’ясувати реальну ситуацію  щодо фінансових надходжень від їх експлуатації. Більше того, економічна оцінка виявляє приховані, найбільш цінні функції екосистем – водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні.

Отже, існує необхідність подальшої розробки положень концепції екосистемного підходу до аналізу збитків, верифікації основних механізмів та адаптації їх до нормативно-правового поля України. Окрім цього, слід зважити на те, що не існує одного способу впровадження екосистемного підходу, який би абсолютно відповідав природним умовам окремих країн, територій, регіонів та екосистем. Актуальним також є врахування економічної складової втрат екосистемних послуг при оцінці інвестиційної привабливості території. Тому слід розвивати та запроваджувати ефективні методичні підходи до оцінювання збитків  від негативних наслідків господарювання для формування інвестиційної привабливості території за рахунок використання місцевих природних ресурсів  як екологічних активів сталого просторового розвитку.

Успішна реалізація такої концепції неможлива без підтримки органів державної та місцевої влади, підприємств, приватних структур, а для цього потрібно запроваджувати екосистемне бачення в управлінську та економічну діяльність на всіх рівнях.

Патока І.В., к.е.н., с.н.с., провідний  науковий співробітник відділу економічних проблем екологічної політики та сталого розвитку, Державна установа «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України», м.Київ