13 лютого 2018 року

20:11:29 14.02.2018 Назад

ОСОБЛИВОСТІ СТАЛОГО ВОДОКОРИСТУВАННЯ В УКРАЇНІ ТА ДЕРЖАВАХ ЄВРАЗІЙСЬКОГО ЕКОНОМІЧНОГО ПРОСТОРУ

Одна з головних умов сталого водокористування – ефективне управління водними ресурсами. Разом з тим дефіцит води в багатьох регіонах євразійського економічного простору значною мірою спричинений незадовільною організацією водокористування у промисловості та сільському господарстві, станом водогосподарської інфраструктури, низьким рівнем співпраці в басейнах транскордонних річок, про що зазначається у галузевому огляді Євразійського банку розвитку (ЄАБР) «Сучасні тенденції в удосконаленні управління водними ресурсами в державах-учасницях СНД».

Світове зростання споживання води, з одного боку, і вплив на доступ до неї – з іншого характерні також для країн євразійського економічного простору. Їх соціально-економічний розвиток тісно пов'язаний з ефективністю управління водними ресурсами та функціонуванням водного господарства в усіх галузях економіки.

За результатами дослідження, забезпеченість сумарними водними ресурсами в розрахунку на одного жителя СНД становила 17,01 тис. м3/рік, при чому найбільшою вона була в Росії (29,74), найменшою в Молдові та Україні (відповідно 2,03 і 1,93 м3/рік). За рівнем водозабезпеченості території сумарними водними ресурсами з урахуванням транскордонного стоку лідируючу позицію займає Таджикистан, а останню Казахстан (рис.).

Рисунок – Рівень водозабезпеченості країн сумарними водними ресурсами з урахуванням транскордонного стоку, тис. м3/км2 (за даними Євразійського банку розвитку)

 

Згідно з міжнародною класифікацією, регіони, забезпеченість яких водними ресурсами менше ніж 500 м3 на одну людину в рік, відносяться до категорії країн із надзвичайним дефіцитом водних ресурсів; 500 – 1000 – до тих, де відчувається брак води, 1000 – 1700 – із напруженим станом водопостачання, понад 1,7 тис. м3– забезпечені водними ресурсами. Відповідно до цієї класифікації до категорії надзвичайно вододефіцітний (водні ресурси місцевого формування без урахування припливу транскордонних вод) належать  Туркменістан (210 м3 на людину), Молдова (280) і Узбекистан (320 м3). Азербайджан, Україну і певною мірою Вірменію (відповідно 1110, 1180 і 1900 м3) можна розглядати як недостатньо водозабезпечені держави. Значною мірою водозабезпеченими можна вважати Росію (28000 м3), Киргизстан (8930), Таджикистан (7460), Білорусь (3590), Казахстан (3340 м3). Завдяки значній частці транскордонних вод України (1930 м3 на людину), Молдова (2030), Узбекистан (2110), Вірменія (2180), Азербайджан (3330) і Туркменістан (3570 м3) можуть відноситися до категорії водозабезпечення країн. Південні регіони Казахстану, незважаючи на його задовільну водозабезпеченість загалом у державі характеризуються значною транскордонною водною залежністю. Показники водозабезпеченості країн євразійського економічного простору з урахуванням великої частки транскордонного стоку і територій, розташованих у басейнах транскордонних річок, відображають необхідність подальшого зміцнення міждержавного співробітництва в галузі раціонального використання та охорони водних ресурсів.

В огляді ЄАБР наголошується на доцільності розроблення інноваційних фінансових механізмів, спрямованих на посилення державно-приватного партнерства у водному господарстві, у тому числі із залученням зовнішніх інвестицій за такими основними напрямами, як: водопостачання і санітарія, іригація, гідроенергетика, рекреація та інші. Найважливіше завдання співпраці – науково-технічна взаємодія, а також спільна підготовка наукових та інженерних кадрів, здатних вирішувати складний комплекс водогосподарських й екологічних проблем регіону.

Також в документі зазначається, що в удосконаленні управління міжнародними водотоками велике значення має зміцнення (створення) басейнової ланки, поліпшення її організаційної структури. Басейнові організації повинні забезпечити координацію комплексних заходів щодо управління водними ресурсами між відповідними секторами і різними відомствами на регіональному й басейновому рівні. Зміцнення на цій основі спільного використання транскордонних водотоків дасть змогу проводити узгоджену регіональну і національну політику водокористування, комплексно охоплюючи різні аспекти споживання водних ресурсів та розвитку галузей водного господарства. Поглиблення такої співпраці, зокрема на багатосторонній основі, сприятиме сталому водокористуванню, безпеці водних об'єктів і гідротехнічних споруд, збереженню екологічного потенціалу басейнів річок.

Відділ економічних проблем водокористування

д.е.н., с.н.с. Л.В. Левковська, 

 к.е.н., с.н.с. О.С. Колтунович