Сучасний етап розвитку регіональних економічних систем характеризується зростанням негативного антропогенного впливу на навколишнє природне середовище. Загострення глобальних проблем супроводжується екологічними обмеженнями економічного піднесення. Перед суб’єктами, що ухвалюють управлінські рішення, постає актуальне питання стосовно формування набору дієвих управлінських інструментів належного та якісного водозабезпечення населення, який би відповідав критеріям сталості, необхідності задоволення попиту надійному та безперебійному наданні послуг життєзабезпечення з урахуванням природноресурсних обмежень. Водночас зазначимо, що розробка ефективної моделі управління водними ресурсами передбачає ретельний аналіз та узагальнення концепцій і підходів до управління системами водозабезпечення в різних країнах світу, зокрема ЄС, і залучення їх позитивного досвіду.

 контексті виконаного дослідження проведено оцінку сучасного стану вітчизняної системи управління водними ресурсами. Обґрунтовано необхідність впровадження системного підходу до їх розв’язання, створення умов достатнього фінансування відповідних підприємств, підвищення їх конкурентоспроможності, покращення технічного стану та матеріального забезпечення.

Крім того, для характеристики обсягу річного фінансування очищених вод у структурі загальної суми фактично витрачених капітальних інвестицій та поточних витрат протягом року в кожній області України запропоновано індекс очищення,  який, на відміну від існуючих, враховує об’єми очищення води, а фінансові витрати, спрямовані на  видалення небезпечних речовин із зворотних вод.

Досліджено схему управління водними ресурсами у сфері промисловості, яка має забезпечити її розвиток та збереження водних ресурсів. Крім того, визначено основні принципи водоуправління, що включають: елементи французької моделі за басейновим принципом, комплексний облік усіх видів водних ресурсів та промислових водокористувачів, платність водних послуг, регулювання пропозиції та попиту на водні ресурси в промисловості, стимулювання підприємств до збереження водних екосистем.

У зрошуваному землеробстві слід відзначити нагальну необхідність радикальних змін процесу управління водокористуванням з урахуванням передового досвіду зарубіжних країн, що сприятиме ефективному вмонтуванню інститутів державно-приватного партнерства і перенесенню прямих управлінських впливів на регіональний рівень зі збереженням басейнового принципу.

Визначено особливості інституціональних перетворень в умовах децентралізації. Показано, що у сфері водних ресурсів завдяки їй можливо змістити прямі управлінські впливи на регіональний рівень зі збереженням басейнового принципу та побудовою нових управлінських структур корпоративного типу.

З огляду на зазначене конкретною вимогою формування сучасної системи управління водними ресурсами є визначення напряму та етапів трансформації наявного підходу до адміністрування у водно-ресурсній сфері на основі ефективної взаємодії відомств – водокористувачів, місцевих органів влади, суспільства. Нова стала управлінська модель має залучити найкращі керівні механізми та засоби спираючись на міжнародні нормативи і попередній досвід централізованого планування. Важливими питаннями є забезпечення відповідальності суб’єктів-водокористувачів, розмежування природоохоронних та господарських функцій спеціальних регулюючих органів, установлення балансу між інтересами держави, споживачів, місцевих органів влади та громадськості.

У процесі дослідження, визначено два підходи до управління водними – монопольний та конкурентний і його типи: абсолютна підпорядкованість муніципалітетам експлуатаційних служб; делегування повноважень  різним структурам; повне приватне управління системами. У європейських країнах переважає три головні управлінські моделі: управління місцевим органом влади – послуги надаються муніципальним публічним підприємством без правосуб’єктності в минулому; концесійна – міста відповідають за водопостачання та водовідведення, але не мають права на безпосереднє управління їх діяльністю, муніципалітети можуть передати об’єкт приватній компанії на підставі угоди про концесію або оренду; централізованого управління – компанія, призначена для забезпечення послуг, повинна дотримуватись суворих зобов’язань під наглядом національного регуляторного органу. Виходячи з цього, пропонуємо, конусну адаптовану модель управління водними ресурсами, яка визначає час здійснення реформи та імітує організацію співробітництва на рівні басейну з метою реалізації басейнового принципу зважаючи на традиційні підходи і звичаї населення.

Одним з обов’язкових елементів упровадження нових концепцій управління річковими басейнами є нормативно-правовий та законодавчий супровід системи сталого використання водних ресурсів, включаючи забезпечення економічно-фінансової складової, зокрема питань ціноутворення, регулювання ролі державних та місцевих органів у приватизації послуг у водному секторі, формуванні дозвільної системи, встановленні рентної плати за спецводокористування, екологічного податку.

Відділ економічних проблем водокористування