8 квітня 2017 року

16:31:14 08.04.2017 Назад

СОЦІАЛЬНИЙ ТА ЕКОЛОГІЧНИЙ ІМПЕРАТИВИ ЯК ТЕОРЕТИЧНА ОСНОВА ПОЛІТИКИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА

В Україні сучасні економічні перетворення тісно пов‘язані з процесами євроінтеграції та децентралізації влади. Міжнародна спільнота особливу увагу приділяє сталому розвитку суспільства, що передбачає екологізацію економіки та встановлення соціальної справедливості. Тому економічні й соціальні зміни в державі повинні враховувати принципи сталого  розвитку, глобальні політичні виклики та потреби суспільства.

Теоретичні засади політики сталого розвитку країни, консолідації  суспільства, поліпшення добробуту населення включають розробку екологічного та соціального імперативів. Останні передбачають обґрунтування доцільності запровадження нового способу господарювання, максимально наближеного до законів природи, раціональне використання природних ресурсів. Для докорінного реформування національної економіки необхідно приділити особливу увагу екологічній та соціальній складовій розвитку держави. Практичне впровадження відповідних імперативів у всі ланки господарського механізму має сприяти досягненню цілей сталого розвитку, стимулювати формування «зеленої» економіки.

Сутність теоретико-філософської категорії імператив слід аналізувати через призму його еволюційного зв‘язку з інститутами, інституціями та інституційним середовищем. Поняття інституції, інститути і імперативи тісно пов’язані між собою через ототожнення обов’язкових і формальних норм, хоча і мають чіткі межі. Інституція як певна форма організації, регулювання суспільного життя, діяльності й поведінки людей дає поштовх розвитку інституту як характерній, організаційно-структурованій формі взаємодії індивідів у суспільстві. У свою чергу, інститут на базі загальноприйнятих звичаїв та з урахуванням імовірності сприйняття його соціумом формує імператив, що має забезпечити необхідне регулювання й координацію взаємовідносин у визначеному інституційному середовищі.

Завдяки формуванню та дії імперативів відбувається регулювання відносин у суспільстві та їх поступальний розвиток. Так, за визначених обставин та в певний проміжок часу імператив здатен досягти максимального рівня своєї ефективності. На наступному етапі поступово зростає дисбаланс між існуючою імперативною нормою і зміненим у процесі суспільного розвитку середовищем. Виникає потреба якісного оновлення попереднього змісту імперативу з урахуванням нових вимог та з метою забезпечення ефективної взаємодії. Таким чином, відбувається «спіральний» розвиток імперативних норм, які повсякчас адаптуються до суспільних змін; процес набуває характеру неперервного нарощування нових, удосконалених правил економічної та неекономічної взаємодії індивідів на основі тих, що вже завершили свій цикл. При цьому на кожному новому витку спіралі форма окремого імперативу може ускладнюватися; однак у їх сукупності ймовірні трансформації іншого характеру: одні втрачатимуть свою актуальність, натомість інші – її набуватимуть (рис.). Між імперативами в межах одномоментного еволюційного стану суспільства існують прямі або опосередковані взаємовпливи; на такі стани, а відтак й імперативи, впливають зовнішні фактори, які поступово якісно та кількісно змінюють сукупність чинних імперативів, призводячи, таким чином, до поступального розвитку соціуму.  

Рис. Динаміка та структура змін імперативів у суспільстві:

   -  імператив; 1, 2, 3 – еволюційний стан суспільства. 


Під екологічним імперативом слід розуміти систему формальних і неформальних вимог, правил, норм, що регулюють антропогенну діяльність та впливають на зміни в навколишньому природному середовищі. Основні з них включають вимоги до людини діяти так, аби у своїй діяльності сприяти екологічній цілісності глобальних та локальних територіальних систем, сукупності ресурсів території; до обсягів і темпів споживання відновних і невідновних ресурсів, а також відходів, що накопичені внаслідок людської життєдіяльності; щодо збереження цілісності екосистеми, регулювання масштабів та способів людської діяльності з метою підтримки здатності біосфери до відновлення.

Соціальний імператив – це сукупність основних вимог, які сприяють вирішенню проблем соціальних відносин і взаємодії (сформовані відповідно до Цілей розвитку тисячоліття: рівень і якість життя населення, подолання бідності, вдосконалення (зміна) структури споживання та виробництва, охорона й зміцнення здоров‘я населення, протидія криміналізації життя суспільства, розвиток освіти та культури). Найбільш актуальні для сталого розвитку суспільства соціоекологічні імперативи включають забезпечення якісної екологічної освіти та виховання населення; гарантування доступу до екологічної інформації та залучення населення до ухвалення рішень, що стосуються довкілля; формування настанов на здоровий спосіб життя у гармонії з природою.

Перелічені імперативи потребують обґрунтування, визначення пріоритетних завдань, критеріїв, індикаторів і часових рамок їх досягнення, а процес їх формування повинен мати системний взаємоузгоджуючий характер. При цьому необхідне наполегливе адміністрування виконання імперативів, поширення нових прецедентних зразків, легітимізації відповідних правил і забезпечення їх підтримки в соціумі.

Ільїна М.В., к.соц.н., с.н.с.; Шпильова Ю.Б., к.е.н., с.н.с.