Україна зараз проходить складний період свого розвитку, який обумовлюється впливом як зовнішніх, так і внутрішніх процесів. Можна стверджувати, що за рівнем складності цей період є найбільш кризовим за весь час незалежності нашої держави. Разом з тим, пригадаймо, що китайський ієрогліф «криза» складається з двох складових – небезпека і можливість, а кожна криза приховує і значні перспективи.

Як показує досвід, особливо кризові процеси фіксуються у сфері інвестиційного забезпечення розвитку України. Не зважаючи на незначне зростання, динаміка не формує передумов до поліпшення ситуації. Зокрема, низькими є показники капітальних інвестицій, а за прямими іноземними інвестиціями рівень 2016 р. складав лише 20% від показника 2008. Основними причинами такої ситуації виступають АТО, корупція та повільність реформ, що впроваджуються. Підтвердженням (і наслідком) кризовості є і низькі позиції України у світових рейтингах: за комфортом ведення бізнесу (Doing Business 2017) – 80 позиція, у рейтингу глобальної конкурентоспроможності (The Global Competitiveness Report 2016-2017) – 85 місце, рейтингу інвестиційної привабливості (International Business Compass 2016) – 130 позиція. Зрозуміло, що за таких умов інвестори не будуть зацікавлені у інвестуванні економіки України.

Однак, зазначимо, що такі несприятливі процеси у сфері інвестицій також обумовлюються і тим, що незадіяні численні допоміжні інструменти залучення вільних ресурсів. Як правило, використовується декілька основних і цим все обмежується. В цьому і є прихована можливість для активізації інвестиційної діяльності.

Подібно до загальної ситуації в країні, водний комплекс також відчуває дефіцит коштів, хоча забезпечення його сталого розвитку має бути підкріплене необхідними інвестиційними ресурсами. Без такого забезпечення або його низьких кількісних характеристик принципи сталого розвитку не будуть ефективно впроваджуватися. Як зазначалося, умови, в яких перебуває Україна, суттєво ускладнюють можливості належного рівня інвестиційної підтримки і тому постає нагальне питання розробки нових підходів до цього процесу, які б дали змогу ефективно використовувати наявні ресурси та залучати до діяльності комплексу інноваційні механізми.

Зазначимо, що у глобальному вимірі, зважаючи на зростаючий дефіцит водних ресурсів, капіталовкладення у розвиток водної індустрії набули поширення. Крім дефіцитності водних ресурсів, основними причинами, які спонукають здійснювати інвестиції, є наступні: постійне зростання вартості водних ресурсів, їх нерівномірний територіальний перерозподіл, їх вагома інтегрованість до економічних систем та ін.

Після дефіцитності постійне зростання вартості водних ресурсів розглядається як пріоритетна причина для інвестування. Ця підстава є суттєвою для вкладення капіталів у водні ресурси. На нашу думку, подібне зростання вартості включає водні ресурси до складу групи високоприбуткових активів. Хоча, порівнюючи ризики вкладення коштів в цінні папери або нерухомість, варто відзначити, що водні ресурси є новими як об’єкт інвестування. З цим пов’язуються певні перестороги до них зі сторони потенційних інвесторів.

Інвестування здійснюється за допомогою конкретних механізмів. На нашу думку, механізми інвестиційного забезпечення, через їх значну кількість та складну структурованість, можливо розподілити на ряд похідних груп (які, за необхідності, теж можуть бути диференційовані). Розподіл механізмів значною мірою ґрунтується на врахуванні часових особливостей їх прояву. Як правило, до групи I серед них належать ті, на яких грунтувалося формування фінансових відносин для комплексу (рис.).

Чим вищий рівень розвитку держави, тим вищий рівень використання механізмів інвестиційного забезпечення та їх залученість до вирішення питань підвищення ефективності комплексу. Наприклад, в США використовуються всі наведені групи механізмів. Подібне стосується і країн ЄС.

Рис. Механізми інвестиційного забезпечення розвитку водного комплексу

До групи I належать механізми, яка напряму стосується процесу розвитку і підтримки необхідного рівня функціонування ВГК. Такими можуть бути інструменти державного фінансування розвитку комплексу та приклади використання внутрішніх фінансових ресурсів. Група II є похідною і формується на основі первинних, а остання (III група) – передбачає використання механізмів, які є більшою мірою перспективними. Хоча, варто зауважити, що в Україні є приклади використання механізмів всіх виділених груп (табл.).

При використанні механізмів необхідно враховувати наступні умови. По-перше, складність впровадження нового інструментарію. Протягом останніх десятиліть система вибудовувала свої особливості та формувала каркас роботи. Коли постала нова потреба змін, то, зрозуміло, що система буде намагатися зберегти свої поточні особливості. Мова йде про внутрішній спротив системи до змін. Це явище є закономірним і його необхідно враховувати про реалізації державної політики.

По-друге, повільність впровадження реформ, покликаних змінити ситуацію. Вагома декларативність реформ, недотримання часових показників їх упровадження. Реалії сьогодення показують, що уряд прагне впроваджувати реформи для модернізації та адаптації національної економіки до європейських вимог, але часові показники є досить розмиті.

Таблиця

Можливості прояву механізмів інвестиційного забезпечення для поточного періоду та перспективного

* чисельник – поточна ситуація, знаменник – перспективна; **можливості прояву: рівень I – сильний прояв; рівень II - середній; рівень III – слабкий; *** підкресленим виділяємо ті механізми, які можуть проявлятися і для інших груп (позначено); **** Х – чіткі можливості розширення групи.

По-третє, значний вплив позаекономічних факторів на процес прийняття рішень щодо виділення фінансів. Це є вагомою проблемою, яка може нівелювати будь-яке рішення щодо підтримки того або іншого проекту. Часто складається ситуація, коли необхідно проводити роботи для поліпшення роботи водоочисних споруд або комплекс водоохоронних заходів, але кошти не можна виділити через неврегульованість процедури виділення фінансів. Часто до цього долучаються місцеві органи влади, політичні партії тощо.

Не зважаючи відносно цих позицій, вони є змінними у часі, а тому використання інвестиційних механізмів має бути безальтернативним підходом.

Заходи, які необхідно запровадити, щоб активно використовувались більшість із цих механізмів:

-      удосконалення правового забезпечення розвитку механізмів інвестиційного забезпечення. Законодавче формулювання змісту поняття інвестиційного механізму для водного сектору, визначення його форм та особливостей для України;

-   визначення переліку перспективних напрямів, в межах яких можливо використовувати інвестиційні механізми;

-     формування стимулів з боку держави для поширення механізмів. Такими стимулами можуть бути пільги, інші преференції для підприємців, що використовують подібні інструменти. Крім того, держава, в якості основного стимулу, має сформувати прийнятне середовище для реалізації потенціалу інвестиційних механізмів;

-     пакет заходів для місцевих громад, який би заохочував розвиток інвестування водного сектору. Визначення можливостей місцевих громад щодо розвитку потенціалу інвестування, місцеві ринкові ніші для його становлення.

Людмила Левковська, д.е.н., с.н.с.

завідувач відділу економічних проблем водокористування

Анатолій Сундук, д.е.н., с.н.с.

провідний науковий співробітник

Валерій Мандзик, к.е.н., с.н.с.

старший науковий співробітник