Співробітниками Державної установи «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України» в рамках виконання науково-дослідної теми «Формування системи механізмів управління природними ресурсами в умовах євроінтеграційних процесів» запропоновано алгоритм децентралізації управління природними ресурсами України. Його вихідними положеннями є: стратегічний характер євроінтеграційного процесу, що визначатиме рамки децентралізації в управлінні національним господарством у цілому, включаючи належне управління природними ресурсами; корпоративний характер моделі структурного управління природними активами та забезпечення сталого розвитку природно-господарських комплексів рівня місцевих громад завдяки принциповій єдності підходів «зеленої», «синьої» та наноекономіки.

У контексті євроінтеграції управлінське завдання щодо природно-ресурсної складової національного багатства необхідно сформулювати таким чином, щоб вибудувати «перехід», тобто логічно-алгоритмічний шлях від сучасного до майбутнього стану природно-економічної системи на рівні територіальних громад з урахуванням положень Угоди «Україна – ЄС», а саме до сформованої на місцевих природних активах високоефективної та гнучкої господарської системи корпоративного типу, що функціонуватиме відповідно до принципів максимального самозабезпечення, субсидіарності й конкурентоспроможності в європейському економічному середовищі.

Цільовою функцією перспективного періоду розвитку країни та її регіонів у 2017–2030 рр. визначено нарощування і вбудовування економіки в європейський та глобальний інтеграційний простір шляхом створення конкуренто інтегрованої у світове економічне середовище конкурентоспроможної цивілізованої ринкової економіки, розвитку громадянського демократичного суспільства і підприємницької свободи в децентралізованій системі управління господарством, забезпечення сприятливих умов для реалізації підприємницького потенціалу населення, при цьому національна економічна ідея може бути сформульована як ідея суверенного добробуту, тобто досягнення власними силами високого рівня добробуту на всіх просторових рівнях функціонування держави.

Як результат у сфері використання природних активів до 2030 р. на регіональному та муніципальному рівнях необхідно створити конкурентоспроможні територіальні кластери з відповідною спеціалізацією та ефективно освоєними ключовими компетенціями у використанні природних активів, що забезпечить їм більш дієве функціонування в системі загальноєвропейського ринку на рівних умовах із закордонними підприємствами із закріпленням за Україною окремих галузей і компетенцій як ключових у європросторі на перспективу до 2050 року.

Для цього до 2025 року доцільно сформувати інституціональне підґрунтя розбудови корпоративної економіки природокористування та запровадити відповідні економіко-правові й фінансово-економічні механізми сталого та ефективного природокористування в децентралізованій системі управління природними активами територій із використанням сучасного управлінського й фінансового інструментарію, включаючи сек’юритизацію природних активів та консолідоване управління ними, механізми фондового ринку, суверенного фінансування, нормативно-правові засади громадянської власності на природні ресурси тощо.

До 2020 року мають бути забезпечені базові передумови для інституціональних перетворень у системі муніципальної економіки природокористування, зокрема визначено, ідентифіковано та розмежовано права держави і територій відповідних рангів (регіонів, муніципалітетів (об’єднаних територіальних громад) та низових територіальних структур) щодо використання окремих видів природних ресурсів; створено основу для розвитку корпоративної муніципальної економіки природокористування згідно з принципами публічно-приватного партнерства та корпоративної соціальної й екологічної відповідальності.

В інституціональній сфері пріоритетними є такі напрями:: запровадження інституту громадянської власності на природні ресурси; створення економіко-правового публічного інституту для забезпечення фінансової основи сталого розвитку країни та її регіонів за типом суверенного фонду (СФ); формування дієвого інституту муніципалітету як керівного інституту об’єднаної територіальної громади; розробка інституціональних засад екологічно відповідального господарювання через використання механізмів корпоративної соціальної та екологічної відповідальності й модернізацію національної системи екологічної стандартизації із впровадженням системи інноваційних еколого-економічних стандартів.

В організаційному аспекті алгоритм включає формування у сфері природокористування дієвої системи керованих і контрольованих на державному, регіональному й місцевому рівні за участю відповідних органів влади господарських інститутів на основі кластерно-корпоративного підходу до використання природних ресурсів; фінансизацію природокористування й капіталізацію природно-ресурсних активів.

У діяльнісному аспекті це – створення ефективного економічного ринкового механізму повноцінного використання рентоносних джерел, у т.ч. природних ресурсів місцевого, а також загальнодержавного значення, у господарському процесі через капіталізацію природних ресурсів у результаті залучення природних активів у господарський обіг при реалізації муніципальними корпораціями інвестиційних проектів. Застосування схем їх консолідованого фінансування та корпоративного управління зі спеціальними правами запозичення (SPV-типу).

Головною передумовою ефективної реалізації запропонованого алгоритму визначено запровадження його інституціональних засад як відповідної законодавчої бази, котра має охоплювати сферу імплементації положень Угоди «Україна – ЄС», завершення адміністративно-територіальної реформи та місцевого самоврядування з формуванням системи муніципального управління на рівні об’єднаних територіальних громад, створення суверенних фондів, компаній зі спеціальними правами запозичення типу SPV, запровадження інституту громадянської власності на природні ресурси тощо.

Відділ комплексної оцінки та управління природними ресурсами