На основі проведених досліджень співробітниками ДУ ІЕПСР НАН України встановлено, що для розвитку сільських територіальних громад критично важливим є інституційне забезпечення можливості доступу громад до природних ресурсів, розташованих на їхній території. Першим кроком на цьому шляху є мобілізація ресурсів, що потребує актуальної інформації про розмір, структуру, динаміку, баланс, джерела формування, форму власності традиційних і нетрадиційних місцевих ресурсів, у т.ч. природних – тобто формування інформаційної бази ресурсного потенціалу території, інвентаризація матеріальних і нематеріальних ресурсів. Практичними прикладами інформаційних баз даних щодо ресурсного потенціалу території є створені профілі, паспорти території, геоінформаційні системи, карти розміщення продуктивних сил, баланси ресурсів тощо.

Наступний етап включатиме передачу територіальним громадам земель, що перебувають наразі за межами сільських населених пунктів, але після завершення процесу об’єднання громад територіально належатимуть останнім. Основним принципом формування території громади при цьому має стати її цілісність та неперервність. Також потенційним ресурсом громад є незатребувані земельні паї, передача яких у власність громад має бути врегульована законодавчо. При цьому охорону та відновлення земель слід організувати на засадах співфінансування державою та громадою.

Водні об’єкти місцевого значення і відповідні землі водного фонду також мають бути передані у розпорядження територіальних громад. Останні протягом декількох наступних років мають отримати паспорти водних об’єктів (якщо треба), переукласти договори з орендарями, чітко визначивши права населення громади на доступ до цих об’єктів, у судовому порядку вирішити спори щодо незаконного захоплення земель водного фонду та замкнених водних об’єктів, передати громадам право управляти та користуватись частиною берегової лінії та водними об’єктами державного та регіонального значення для непромислового використання. Відповідно кошти, отримані в рахунок плати за спеціальне водокористування, слід розподілити між державою та територіальною громадою, поклавши на останню частину фінансових зобов’язань щодо екологовідновлюючих заходів.

В частині використання лісових ресурсів необхідно пришвидшити передачу територіальним громадам бувших колгоспних лісів та узаконити комунальну форму власності на них; розробити необхідні нормативні документи щодо управління та контролю за веденням лісового господарства у таких лісах. Територіальна громада має нести відповідальність за використання лісових ресурсів, що перебувають у її власності, проведення необхідних санітарних, протипожежних заходів, відновлення лісу. Щодо використання населенням громад земель та лісів державної форми власності, доцільно використати механізм укладання договорів між територіальними громадами та Державним агентством лісових ресурсів, що регулюватиме використання громадами на платній або безоплатній основі недеревних ресурсів лісу.

Марія Ільїна,

Державна установа «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України»