Одним з основних чинників господарської та фінансової самодостатності утворень базового рівня виступають надходження до місцевих бюджетів фіскальних платежів за спеціальне використання природних ресурсів та користування природними та природно-господарськими активами.

На жаль по більшості природних ресурсів нормативи плати за їх спеціальне використання не відображають реальної цінності тієї частини природного багатства, яка залучається у відтворювальний процес. Більше того, левова частка природно-ресурсної ренти присвоюється вертикально інтегрованими підприємницькими структурами, а не перерозподіляється, як у передових країнах, в інтересах громадян, які проживають на територіях, що є ареалами концентрації природних ресурсів як відновних, так і невідновних.

Збори за спеціальне використання природних ресурсів є вагомою складовою доходної частини бюджетів різного таксономічного рівня. Спостерігається висока частка даного виду фіскальних платежів у загальній величині доходів сільських бюджетів. Тобто соціально-економічне піднесення сільських територій значною мірою пов’язане з ефективністю справедливого перерозподілу природно-ресурсної ренти, яка виникає у зв’язку з використанням природного багатства країни.

За період з 1999 по 2014 рік в динаміці надходжень зборів за спеціальне використання природних ресурсів до Зведеного бюджету України спостерігалась висхідна тенденція. При цьому не кореспондувалась з динамікою надходжень даного виду фіскальних платежів динаміка їх частки в загальних доходах Зведеного бюджету України (рис. 1).

Рис. 1. Збори за спеціальне використання природних ресурсів та їх питома вага в загальній величині доходів Зведеного бюджету України (розраховано за оперативними даними Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Державної служби статистки України)

Якщо в 1999 році частка зборів за спеціальне використання природних ресурсів в доходах Зведеного бюджету України становила 4,61 %, у 2002 – 3,96 %, то у 2007 році вона знизилася до рівня 2,71 %. Це пов’язано з тим, що період 2000-2007 роки був періодом макроекономічної стабільності і в окремі часові інтервали відзначався позитивною динамікою реального ВВП, що супроводжувалося зростанням надходжень прямих та непрямих податків до бюджетів різного рівня, пов’язаних з веденням підприємницької діяльності та створенням доданої вартості. Тому це й призвело до зменшення питомої ваги надходжень фіскальних платежів до Зведеного бюджету України, пов’язаних з перерозподілом природно-ресурсної ренти.

Починаючи з 2007 року і завершуючи 2009 роком частка природно-ресурсних платежів до Зведеного бюджету України збільшилася від 2,71 % до 4,12 %. Збільшення частки даного виду податкових надходжень пов’язується з негативними наслідками світової фінансової кризи для національної економіки, що призвело до згортання ділової активності і зменшення прибуткових надходжень переважної більшості суб’єктів підприємницької діяльності.

За період 2010 по 2014 рік за винятком 2011 року питома вага надходжень зборів за спеціальне використання природних ресурсів до Зведеного бюджету України різко збільшилася (з 4,0 % до 7,37 %). Так зростання частики природно-ресурсних платежів в загальній величині доходів Зведеного бюджету України, з однієї сторони, зумовлено подальшим сповзанням національної економіки в стагнаційну фазу та різким збільшенням абсолютної величини зборів за спеціальне використання природних ресурсів у зв’язку з віднесенням до їх складу рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобувається в Україні.

Сьогодні не сформовано належної системи податкового регулювання використання окремих видів природних ресурсів, в першу чергу, це стосується видобутку бурштину та заготівлі деревини, оскільки в першому випадку не має політичної волі центральних та регіональних органів виконавчої та представницької гілок влади,  а в другому – не сформовано належне методологічне забезпечення ідентифікації бази стягнення земельного податку за користування землями лісогосподарського призначення та фіскальних платежів за використання деревних та недеревних ресурсів лісу.

Для депресивних сільських територій Поліської зони впровадження апробованих світовою практикою методів податкового регулювання видобутку корисних копалин та користування лісовими і лісогосподарськими активами може вирішити комплекс проблем соціально-економічного розвитку і сформувати підґрунтя для диверсифікації економіки сільських громад.

Василь Голян

заступник директора Державної установи «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України»