1 лютого 2016 року

16:28:34 01.02.2016 Назад

ЯК КОМПЕНСУВАТИ ЗАПОДІЯНІ ЗБИТКИ НАВКОЛИШНЬОМУ СЕРЕДОВИЩУ ТА НАСЕЛЕННЮ?

Екологічна політика характеризується наразі усвідомленням нових викликів та вжиттям відповідних заходів, що стосуються підтримки стимулювання інноваційних розробок та інвестиційних проектів, спрямованих на впровадження ресурсозберігаючих технологій, створення системи стимулювання збереження навколишнього середовища і відновлення його природних властивостей.

Одним з механізмів екологічної політики щодо управління процесомзбереження природних ресурсів є компенсаційний. Компенсаційні відносини, які виникають у результаті природокористування відповідно до свого цільового призначення, повинні сприяти реалізації принципу екологічної відповідальності за завдану шкоду компонентам природних екосистем і забезпечувати необхіднефінансування заподіяних збитків задля відновлення порушених екосистем.

Поняття збитку для навколишнього природного середовища та життєдіяльності населення включає в себе природно-біологічні, економічні, технологічні, правові, культурологічні і навіть політичні аспекти. Заподіяний надзвичайними подіями та випадками  такий збиток виражається в кількісних і якісних вимірах втрат для реципієнтів навколишнього природного середовища,  пошкодженні та руйнуванні природних екосистем і природних взаємозв’язків, а також у погіршенні стану здоров’я населення.

Багатоаспектність збитку на практиці обумовлює труднощі його адекватного відшкодування. Відсутність достовірної вартісної оцінки природних ресурсів у межах конкретних природно-територіальних комплексів з урахуванням визначення прав власності, делімітації ареалів ушкодження, обмеженості використання ГІС-технологій та руйнації системи моніторингу за станом навколишнього природного середовища ускладнює оцінку збитку від використання й забруднення природних ресурсів та повне відшкодування заподіяних збитків (особливо тих, котрі проявлятимуться з часом).

Першим кроком для коректного визначення розміру компенсацій у межах відшкодування заподіяного збитку повинно стати створення статистично-інформаційної бази для його ідентифікації (розпізнання), що включатиме: нормативну підсистему (гранично допустимі нормативи викидів та скидів забруднюючих речовин); перелік хвороб, які можуть виникати внаслідок забруднення навколишнього середовища; класифікацію токсичності забруднюючих речовин. Хоча оцінка заподіяного збитку, не обмежується лише дотриманням вищенаведених умов. Окрім цього, потребує вирішення низки інших проблем методичного характеру.

 

Ірина Шевченко

кандидат економічних наук

відділ економічних проблем екологічної політики та сталого розвитку