Світова спільнота все активніше реалізує проекти екологічного спрямування, оскільки прискорене зростання кількості населення вимагає нарощення господарської та асиміляційної ємкості довкілля. Твердження про те, що екологічні інвестиції є прерогативою багатих країн, – спірне. Екологічні інвестиції дають можливість нарощувати природно-ресурсну базу багатьох галузей національної економіки, зокрема сільського господарства, яке в умовах загострення глобальної продовольчої кризи сприяє нарощенню конкурентних переваг країни в геоекономічному просторі. Проблема обмеженості можливостей держави фінансувати природоохоронні проекти має вирішуватися створенням сприятливих інституціональних умов для використання коштів з інших джерел – іноземних підприємницьких структур, урядів іноземних держав, міжнародних фінансово-кредитних установ, інституціональних інвесторів.

Однією з основних статей капітальних інвестицій природоохоронного спрямування є захист і реабілітація ґрунту, підземних і поверхневих вод, оскільки від цього значною мірою залежить рівень родючості основної складової природного багатства, доступність водних ресурсів для потреб питного водопостачання, використання земельних та водних ресурсів у інших сферах національного господарства, зокрема туризмі і мисливському та лісовому господарстві.

За період з 1996 по 2013 рік в динаміці капітальних інвестицій на захист і реабілітацію ґрунту, підземних і поверхневих вод не спостерігалося чіткої тенденції. Окремі часові проміжки відзначалися то зростанням, то зниженням. Зокрема в період з 1996 по 2008 рік мав місце висхідний тренд (рис. 1). Це пояснюється тим, що національна економіка поступово виходила з фази кризи, що давало можливості і державі, і суб’єктам господарської діяльності нарощувати обсяги капітальних інвестицій у відтворення ґрунту та водних ресурсів. Значне зростання даного показника у 2008 році порівняно з 2007 роком пов’язується з вимушеним збільшенням фінансування природоохоронних інвестицій у зв’язку з природно-техногенною катастрофою на Заході України.

В період з 2008 по 2010 рік висхідний тренд трансформувався у низхідний, що спровоковано початком економічної стагнації, зумовленої наслідками світової фінансової кризи. В результаті таких кризових явищ у 2010 році обсяги капітальних інвестицій на захист і реабілітацію ґрунту, підземних і поверхневих вод порівняно з 2007 роком зменшилися на 74 млн грн, що негативним чином відобразилося на масштабах відтворення ґрунтового покриву та якості природоохоронних робіт щодо упередження забруднення підземних і поверхневих вод.

Рис. 1. Капітальні інвестиції на захист і реабілітацію ґрунту, підземних і поверхневих вод та їх частка в загальній сумі інвестицій на охорону навколишнього середовища (розраховано за даними Державної служби статистики України)

Незважаючи на значне зростання обсягу капітальних інвестицій на захист і реабілітацію ґрунту, підземних і поверхневих вод у 2011 році порівняно з 2010 роком (збільшення склало 318, 3 млн.грн) в наступні 2012 та 2013 роки фінансування даного виду капітальних інвестицій мало тенденцію до зменшення. Це свідчить про те, що держава і прямо (фінансування з Державного бюджету України, зокрема з фонду охорони навколишнього природного середовища) і опосередковано (створення інституціонального коридору для залучення іноземних інвестицій та інвестицій українського приватного бізнесу) не сприяла інтенсифікації процесів інвестиційного забезпечення відновлення ґрунтів та охорони водно-ресурсного потенціалу.

Про другорядність пріоритетів та зменшення масштабів фінансування капітальних інвестицій на захист і реабілітацію ґрунту, підземних і поверхневих вод свідчить зменшення їх частки в загальній величині капітальних природоохоронних інвестицій: якщо у 2000 році їх частка становила 26,6%, у 2009 – 13,2%, то у 2013 вона знизилася до 5,4%.

Аналіз динаміки фінансування капітальних інвестицій на захист і реабілітацію ґрунту, підземних і поверхневих вод свідчить про те, що зниження їх фактичної, а ще більше реальної величини значною мірою поглиблює екологодеструктивні процеси у земле- та водокористуванні. Держава, органи місцевого самоврядування та громадські організації мають активізувати зусилля щодо фундаментального переформатування системи пріоритетів відтворення ґрунтів та захисту поверхневих і підземних вод, інакше нас очікує посилення екологічної кризи та «ресурсного прокляття».

На думку В.А.Голяна, на законодавчому рівні необхідно розширити спектр можливих форм, джерел та методів інвестування екологічних пріоритетів у земле- та водокористуванні, щоб поряд з коштами держави, регіонів, територіальних громад, підприємств, організацій, установ активно використовувалися кошти міжнародних фінансово-кредитних організацій, урядів іноземних держав та іноземних підприємницьких структур.