26 травня 2015 року директор Державної установи «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку України Національної академії наук України», доктор економічних наук, професор, академік НААН України, заслужений діяч науки і техніки України Михайло Артемович Хвесик взяв участь у засіданні круглого столу «Соціально-економічні наслідки запровадження ринкового обігу земель сільськогосподарського призначення в Україні», організований Національним науковим центром «Інститут аграрної економіки» (м. Київ, вул. Героїв Оборони, 10), за сприяння Національної академії аграрних наук України та Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

До участі у заході також були запрошені представники Верховної Ради України, Міністерства аграрної політики та продовольства України, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, НАНУ та НААНУ, громадських організацій, засобів масової інформації, вчені та викладачі наукових та освітніх закладів.

Учасники круглого столу обговорювали такі питання:

·    продовження мораторію: аргументи за і проти;

·  обмеження суб’єктного складу осіб, які можуть набувати право власності на землі сільськогосподарського призначення;

· обмеження щодо продажу земель: за площею, місцем проживання, кваліфікацією тощо;

·  зміна цільового призначення земель сільськогосподарського призначення: за, проти;

· формування ринкової ціни на земельні ділянки сільськогосподарського призначення;

· запобігання спекуляції земельними ділянками сільськогосподарського призначення та захист прав селян;

·  іпотека земель.

У своєму виступі М.А. Хвесик, зокрема, щодо продовження мораторію на ринковий обіг земель сільськогосподарського призначення в Україні відзначив, що сама постановка питання є неправильною. Він наголосив, що категоричним імперативом подальших дій в напрямі усунення такого інституціонального обмеження як мораторій на вільний оборот земель сільськогосподарського призначення має бути наступне: власником земель сільськогосподарського призначення є український селянин і ним він по великому рахунку і має залишитися після інституціоналізації вільного обороту сільськогосподарських земель.

При обґрунтуванні обмеження суб'єктного складу осіб, які можуть набувати право власності на такі землі, доповідач відмітив, що для захисту національних інтересів – економічних, екологічних, а значить гарантування економічної, екологічної, продовольчої безпеки доцільно законодавчо зберегти і надалі закріпити норму щодо заборони набувати іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, спільними підприємствами, заснованими за участю іноземних юридичних і фізичних осіб право власності на землі сільськогосподарського призначення.

Щодо продажу земель М.А. Хвесик зазначив, що формування ринкової ціни на земельні ділянки сільськогосподарського призначення доцільно здійснювати за рентним підходом шляхом капіталізації чистого доходу від використання земельної ділянки за цільовим призначенням.

У підсумку, він наголосив, що зняття мораторію на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення дозволить включити землю в товарообіг і здійснювати іпотечне кредитування під заставу земель сільськогосподарського призначення, що в свою чергу стимулюватиме розвиток іпотечного кредитування сільського господарства в цілому. Для цього в першу чергу має бути сформована відповідна просторова і змістовна база сільськогосподарського землекористування на ринку іпотеки. На сьогодні, банки не готові приймати землі сільськогосподарського призначення як заставу через неврегульованість законодавства. Таким чином, насамперед, слід сформувати інфраструктуру ринкового обігу земель і розробити й законодавчо закріпити національні правила його регулювання.