25 лютого 2015 року

15:05:12 25.02.2015 Назад

СУЧАСНА ПОЛІТИКА РОЗВИТКУ ЛІСОВОГО СЕКТОРУ ПОВИННА БУТИ ДЕРЖАВНИЦЬКОЮ ТА ПРОЄВРОПЕЙСЬКОЮ

Сьогодні переважна більшість дослідників розробку національної лісової політики зводить до підготовки комплексу заходів щодо реформування сфери лісового господарства. Позиція Державної установи «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України» полягає в наступному: на часі формування політики розвитку лісового сектору як цілісної еколого-економічної системи, а не лише окремих його ланок.

Сучасна політика розвитку лісового сектору повинна бути державницькою та проєвропейською і, крім традиційних завдань розширеного лісовідновлення та посилення охорони й захисту лісів, має сконцентруватися на реалізації таких пріоритетних напрямів:

- стимулювання поглибленої лісопереробки, тобто забезпечення сприятливого інвестиційного та податкового клімату для розвитку поглибленої лісопереробки за рахунок розробки відповідних компенсаційних механізмів інвесторам, зниження ставок податків залежно від стадії створення доданої вартості;

- формування конкурентного ринку лісопродукції, а саме впровадження прозорої системи купівлі-продажу лісосировини і лісопродукції, а також справедливої ринкової ціни за рахунок створення електронної біржі;

- забезпечення самоокупності лісового господарства, зокрема перегляд систем бюджетного фінансування лісового господарства та оподаткування лісокористувачів за рахунок переходу до вибіркового бюджетного фінансування у лісодефіцитних регіонах, розширення бази оподаткування;

- усунення «тіньових» схем експорту лісопродукції, тобто зміна системи договірного регулювання експортних контрактів, митного оформлення експорту лісопродукції за рахунок укладення прямих договорів зі споживачами, посилення митного контролю, впровадження електронного обліку експорту деревини;

- формування ефективної системи держуправління лісовим сектором, що передбачає розмежування функцій управління господарською діяльністю та контролю у лісовому господарстві, децентралізацію системи управління за рахунок створення нових організаційних форм інтеграції суб’єктів, закріплення функцій оперативного управління і контролю за різними органами влади.