З системних позицій, визначення категорії «простір» обумовлюються специфікою умов щодо напрямів повоєнного розвитку України. Значною мірою ці умови характеризуються зміною ланцюгів створення доданої вартості, демографічними трансформаціями, включаючи рівні зосередження та перерозподілу щільності населення по території України, а також зміну характеру екологічної ситуації за наслідками процесів що відбуваються, у т.ч. руйнівні наслідки бойових дій. У таких умовах по-новому мають прочитуватися добре відомі категорії, зокрема категорія «простір».

Поняття  «простір» є багатовимірним. У рамках господарського простору в залежності від мети дослідження можна виділяти, зокрема, географічний та екологічний, економічний та фінансовий, сільський, міський та інші види простору. Однак слід зробити наголос на необхідності урахування  існуючих протиріч у розвитку господарського простору нашої держави і світу в цілому. Це стосується, зокрема проблематики  ефективного використання територіального капіталу, забезпечення поліцентричного та збалансованого територіального розвитку, а також застосування новітніх підходів до його прогнозування та моделювання. Для сучасних умов воєнного та повоєнного періоду України пріоритетним є економічний простір, в рамках якого формуються нові потоки переміщення енергії, ресурсів, капіталів,  а також угрупувань стейкхолдерів за їх економічними інтересами. Особливо це торкається питань формування просторової доданої вартості та перерозподілу відповідної просторової ренти.

Для повоєнних умов України, визначаючи оновлену просторову конфігурацію, слід враховувати той факт, що категорія «простір» постійно оновлюється із зміною парадигмальних точок зору. Тут важливо підкреслити також і те, що в разі ігнорування цього питання ми приречені на продукування застарілих форм організації своєї господарської діяльності, у результаті чого, можемо постійно знаходитися у ролі «наздоганяючого», що звісно не є припустимим.

У такому разі необхідно дистанціюватися від традиційних, значною мірою класичних поглядів, у бік посткнекласичного, постіндустріального визначення економічних процесів та економічного простору. При цьому мається на увазі зосередження уваги саме на категорії «інтерес». Як відомо, інтереси виступають в якості пріоритетного фактору суспільного розвитку у цілому, оскільки є внутрішнім джерелом розвитку економічних процесів господарських систем будь-якого типу. Більш того, сьогодні спостерігається зміщення акцентів від суто матеріального виробництва у сферу нематеріальних факторів, що обумовлюють характер мотивацій людей та трансформує межі у площину інакшого параметричного простору соціальних процесів.

Окремо необхідно зупинитися на категорії «екологічний простір». Але у рамках повоєнного періоду ця категорія має за змістом зміститися у бік  розгляду питань пов’язаних із забезпеченням  якісних ознак життя людини. Тобто важливим стає екологічна функція простору як  середовища життєдіяльності людини, котра значною мірою характеризує якість її життя. При цьому особливе значення набуває питання економічної інтерпретації екологічного простору. У даному разі мається на увазі розуміння екологічного фактору не тільки з позицій життєвої цінності, але і з позицій вартості та ціни. Таким чином стає можливим доповнити економічну характеристику простору відповідного територіального утворення у частині, як відмічалося вище, оцінці процесу створення просторової доданої вартості та вилучення просторової ренти. Також стає очевидним розгляд екологічної складової через призму природно-ресурсних активів. Місце природно-ресурсних активів у процесах розгортання у просторі господарських утворень схематично представлено нижче на рисунку.

Оскільки будь-яке з визначених трактувань простору має свою економічну інтерпретацію, то виникає питання імплементації нових поглядів у практичну площину. Але відомо що будь-який процес просторового розвитку супроводжується специфікацією прав власності суб’єктів господарювання, яка вимагає ідентифікації потоку трансакцій, що зініціюється процесом узгодження економічних інтересів суб'єктів господарювання та упорядкування отримання зиску від передбачуваних і одержуваних результатів тієї чи іншої діяльності. Тобто рівень узгодженості економічних інтересів передбачає збалансоване співвідношення рівня трансакційних витрат одного суб'єкта господарювання з тим рівнем витрат, який має інший суб'єкт.

Загальні тенденції  вимагають пошуку і використання базової основи їх поєднання. Таку основу можна сформувати за інформаційним підходом, який трактує економічний простір через здебільш інформаційну складову економічного процесу. У такому разі, економічний простір формується інформаційними потоками, які циркулюють між господарюючими суб'єктами, і саме вони визначають структуру цього простору, але у більш широкому розумінні. Зокрема підкреслюємо, що він дає можливість зосередити увагу на тій частині просторового розвитку, котра торкається трансакцій різного походження, що відбуваються через обмін інформацією і забезпечують входження в загальний інформаційний потік. Тобто інформаційний підхід дає можливість визначити просторовий розвиток в категоріях, так званої, процесної економіки чи економіки потоків. У такому разі просторовий розвиток, як такий, доцільно трактувати з позицій топологічного простору, який представляє собою відповідну безліч, що складається з елементів будь-якої природи, у якої тим чи іншим способом визначаються граничні співвідношення. В такому разі економічний, екологічний та соціальний простори характеризуються з позицій сукупностей відносин між суб’єктами та системами, що їх упорядковують, які розвиваються у часовій динаміці. Це має далекосяжні наслідки, оскільки відриває нас від фізичних, перцептуальних ознак простору у площину вивчення віртуальних співвідносин.

Відділ методології сталого розвитку