Сфера відходів – одна з найбільш складних для управління, оскільки, по-перше, характеризується перманентністю – відходи будуть утворюватися завжди і важливо по можливості зробити процес керованим як з точки зору обсягів утворення (заходи з мінімізації), так і правильного поводження з ними в напряму циркулярності з метою максимального повторного використання та рециклінгу відходів. По-друге, завдання стосується дуже різноманітних продуктів, матеріалів і ресурсів, які нерівномірно розосереджені по всій території країни. Особливості територіально-функціональної структури господарського комплексу регіонів, ступінь комплексності та повноти використання первинних ресурсів споживачами, рівень життя населення і розвиток соціальної сфери, стан транспортної інфраструктури, навантаження на довкілля відходів житлово-комунального господарства (що притаманне усім регіонам) тощо обумовлюють характер і структуру утворення відходів на підприємствах та в домогосподарствах. В результаті потрібно знайти важелі і методи управління відходами відмінними по типу і складу (різні потоки – різні методи збирання й оброблення). Посилюється значення логістичної складової управління відходами.  По-третє, ефективне управління сферою відходів потребує постійної взаємодії та взаємозв’язку органів влади всіх рівнів в поєднанні із їх комунікацією з бізнесом і громадянами. 

Таким чином управління відходами постає безперервним складним синергетичним процесом, який потребує сумісних зусиль широкого кола зацікавлених осіб. В загальному вигляді управління відходами починається від постановки мети, яка має бути чіткою і зрозумілою всім учасникам процесу, визначені принципів на яких буде будуватися система, постановки та послідовної реалізації поставлених завдань за допомогою певних інструментів і важелів впливу (рис.1). 

Важливим етапом є контроль і оцінка реальної ситуації як на місцях, так на рівні державі цілому. Має бути забезпечено постійний зворотній зв'язок, який має забезпечувати виявлення слабких місць і нових викликів. Вжиття заходів при виявленні невиконаних та реагування на нові завдання, пошук шляхів вирішення проблем забезпечить постійне та систематичне покращення й удосконалення системи.

Для забезпечення функціонування представленої системи нами було визначено систему домінант (ключових точок докладання зусиль) у сфері поводження з відходами. Військові дій в Україні додали до них посилений акцент на поводження з такими потоками як відходи руйнації та воєнної техніки. Все вищезазначене потребує визначення ключових організаційно-управлінських векторів реалізації системи сценарно-синергетичних домінант управління відходами в рамках гарантування соціо-еколого-економічної безпеки. Це, зокрема, наступні:

      забезпечення інституційного розвитку сфери управління відходами. Зазначене має йти як в напряму розвитку та удосконалення нормативно-правової бази сфери (враховуючи європейський курс розвитку держави), так і посиленню інституційної спроможності влади на всіх рівнях управління (державному, регіональному, місцевого самоврядування);

      впровадження економічних інструментів і механізмів, які зможуть забезпечити фінансову базу для створення інфраструктури оброблення відходів;

      створення інфраструктури оброблення відходів за принципами наближеності та самодостатності;

      забезпечення всебічного співробітництва та добровільного партнерства влади, бізнесу та громадськості.

Реалізація управлінських векторів реалізації системи сценарно-синергетичних домінант управління відходами відбувається різних рівнях.

На рівні органів державної влади повинні бути сформовані рамкові умови, у яких мають діяти усі зацікавлені сторони (регіональна влада, органи місцевого самоврядування, підприємці і громадськість). Держава встановлює мету, принципи та завдання, розробляє стратегію та план управління відходами, а також застосовуються єдині важелі впливу по всій території країни.

Реформування законодавства у сфері управління відходами в Україні відбувається повільно. Нарешті 2022 року прийнято Закон України «Про управління відходами». Проте в цілому йде системне відставання від виконання завдань, встановлених Національною стратегією управління відходами.

Наразі на цьому рівні найгарячішою проблемою є посилення інституційної спроможності держави, зокрема через створення центрального органу виконавчої влади з питань управління відходами (як це власне передбачено Національною стратегією), запровадження повноцінного інформаційного забезпечення цієї сфери, посилення  контролю за дотриманням законодавства тощо.

Крім того держава має координувати взаємодію та співробітництво  зацікавлених сторін, а також підвищити увагу до комунікації. Особливо підвищувати обізнаність ОМС, бізнесу та громадян щодо змін до законодавства (як поточних, так і тих, що плануються), вимог та рамок у сфері управління відходами.

На рівні органів  регіональної влади та місцевого самоврядування має гарантуватися соціо-еколого-економічна безпека територій. Органи регіональної та місцевої влади наближені до проблем регіону, зокрема щодо управління відходами. Це сприяє чіткому розумінню поточної ситуації та можливостей вирішення проблем. Для цього можуть бути залучені додаткові важелі впливу на зацікавлені сторони. Органи регіональної та місцевої влади мають знайти спільну мову як з підприємцями, так і громадськістю. На цьому рівні розробляються регіональні і місцеві плани управління відходами (на основі рамок, які були встановлені державою) і відбувається їх реалізація.

Особлива роль на цьому рівні має бути врахуванню інтересів територіальних громад, їх співробітництву у сфері управління відходами (зокрема, щодо твердих побутових відходів (ТПВ)).

Наразі в Україні триває процес децентралізації, що має посилити спроможність громад вирішувати свої екологічні, економічні та соціальні проблеми. Водночас існує багато бар’єрів щодо розвитку децентралізації: повільність внесення необхідних змін до нормативно-правових актів у зв’язку із змінами законодавства, низькою інституційною спроможністю органів  місцевого самоврядування (ОМС), брак кваліфікованих кадрів на місцях, застарілі підходи ОМС до розуміння ролі приватного бізнесу в розвитку інфраструктури, зокрема щодо управління відходами, неготовність брати на себе відповідальність за реалізацію проектів, недостатня увага підвищенню обізнаності населення тощо.

На рівні бізнесу та громадян – управління відходами, що утворюються або використовуються під час діяльності і життя. Важливим моментом буде підвищення обізнаності і формування екологічної свідомості щодо правильного поводження з відходами (з певними особливостями щодо однієї та другої категорії).

Відділ природно-техногенної та екологічної безпеки,

кандидат економічних наук,

докторант Ю.М. Маковецька