Процес імплементації концепту сталого господарювання є доволі складним за своєю структурою, оскільки у першу чергу пов’язується із питанням упорядкування управлінських дій у напряму охоплення досить динамічних багатошарових полісуб’єктних систем взаємодії ключових стейкхолдерів. Значною мірою вирішення проблеми лежить у площині вибору методології досягнення результатів. Тут мається на увазі питання побудови відповідної дорожньої карти. Також суттєвим методологічним питанням є імплементація нових підходів у контексті визначення співвідношення просторового концепту сталого господарювання з процесом узгодження уявлень про напрям, шлях, траєкторію та алгоритм розвитку як таких, що формують та обумовлюють єдину цілісну систему умов досягнення позитивних цільових орієнтирів. По суті, саме низка визначених позицій «працює» на формування адекватної дорожньої карти проведення необхідних трансформаційних процесів з метою досягнення умов сталого господарювання. Рекомендується складові компоненти сприймати у визначених нижче трактуваннях.

Говорячи про «напрям», у нашому випадку, доцільно цю категорію розглядати у якості спрямованості діяльності забезпечення сталих форм господарювання до європейського типу організації та управління. У такому разі «шлях», як категорія має сприйматися як сукупність транзитних каналів за якими відбувається процес імплементації концептуальних положень сталого господарювання у систему суб’єкт-суб’єктних відносин. Щодо «траєкторії», слід відмітити, що вона характеризує форму та амплітуду переміщення концептуальних положень сталого господарювання у просторі та часі організації життєдіяльності відповідних господарських утворень. «Алгоритм», це у першу чергу, порядок скінченої кількісті дій, що пропонується для сукупності суб’єктів (стейкхолдерів), котрі орієнтовані на досягнення результату з організації сталого господарювання у відповідному господарському просторі. Алгоритм також передбачає наявність системи правил виконання дискретного процесу досягнення поставленої мети за скінченний час. Для візуалізації дорожньої карти необхідним є формування відповідних блок-схем.

У змістовному відношенні «напрям» характеризується необхідністю проведення реструктуризації існуючої господарської системи, який задається загальноєвропейськими принципами її організації, включаючи такі характеристики як швидкість, складність та взаємодія. «Шляхи» досягнення позитивного результату обумовлюють проходження, опредметнення та закріплення положень сталого господарювання у процесах екологізації, цифровізації і соцієталізації на різних просторових рівнях управління (національний, регіональний, локальний) через розробку окремих форсайт-проєктів. «Траєкторія» забезпечення імплементації концепту сталого господарювання характеризується відповідними етапам проведення реструктуризації, включаючи реорганізацію, рекомбінацію та ревіталізацію господарської системи. «Алгоритм» формування просторової моделі сталого господарювання за схемою прочитується з декількох позицій. У явному вигляді сама схема траєкторії є відповідним метаалгоритмом дій. У скритому вигляді алгоритми присутні майже у кожному з виділених етапів.

На кожному з етапів розвитку господарської системи пріоритетність складових дорожньої карти змінюється. Так, для сучасного стану національної господарської системи домінуючим є визначення траєкторії імплементації з «прив’язкою» до ней відповідних алгоритмів реалізації концепту сталого господарювання. Загальну схему траєкторії імплементації національного концепту сталого господарювання представлено на рисунку нижче.

У цілому, представлена схема траєкторії імплементації концепту сталого господарювання зорієнтована на інституціоналізацію портфоліо динамічних, постійно діючих диференційованих форсайт-проєктів. Тобто зазначена схема траєкторії має ознаки універсальності (фракталу), а відтак може застосовуватись для господарських систем будь якого просторового масштабу.

Як видно, траєкторія імплементації концепту сталого господарювання складається з двох періодів та двох плат. Зокрема, це період «підтримки» з соцієтальною домінантою з платою П, а також період «забезпечення» з екологічною домінантою і платою З. Кожний з періодів складається з трьох етапів.  Перший етап реорганізації (РП-1; РЗ-1); другий етап рекомбінації (РП-2; РЗ-2) і третій етап ревіталізації (РП-3; РЗ-3). Крім смислової різниці між етапами існує диференціація за величиною затратної енергії управлінської дії E.  В обох періодах для першого етапу реорганізації затрати управлінських дій є більш значними, оскільки потребують змін  самої траєкторії розвитку, що само по собі потребує імплементації значного комплексу інновацій. У той же час на етапах рекомбінації та ревіталізації енергія управлінських дій поступово знижується. Така ситуація зумовлена тим, що господарська система нового типу поступово набуває властивостей самоорганізації.

З функціональної точки зору період «підтримки» з соцієтальною домінантою виконує підготовчу функцію для досягнення стану сталого господарювання. У той же час період «забезпечення» з екологічною домінантою виконує функцію завершеної реалізації просторової моделі сталого господарювання. Щодо виділення у циклі сталого господарювання плат, то слід відзначити що вони виконують особливу функцію «злагодження» складових просторої моделі сталого господарювання для формування стійкого базового стану, як умови подальшого розвитку.

Відділ методології сталого розвитку