Серед усього різноманіття концептуальних моделей щодо управління господарської діяльністю, просторові моделі займають особливо місце. Перш за все, це пов’язано з тим, що маємо можливість наочно відобразити множину складних відносин стейкхолдерів, котрі мають здебільш віртуальний вигляд. По друге, просторові моделі дають можливість значно підвищити, в умовах різних структурних форм організації, ефективність застосування процесно-орієнтовного підходу який, за своїм призначенням, має можливість зв'язувати між собою в єдине ціле всі напрями функціонування складних господарських систем. У кінцевому підсумку все зазначене орієнтує на підвищення конкурентоспроможності господарської діяльності просторового утворення. При цьому форми відображення складної мозаїки відносин обумовлюються специфікою проблемних питань, що вирішуються, як правило, у процесі розробки форсайт-проєктів.

З методологічних міркувань, важливим стає визначення концептуального принципу взаємодії просторів, у напряму набування відповідної інтегральної форми. У той же час, необхідно ретельно підходити до визначення споріднених диференційованих просторів, що мають або однорідні, або різнорідні компетенції. Втім, і у першому, і у другому випадку, доцільно їх визначати за масштабами прояву. Тобто є, умовно кажучи, «великі» та «малі» за масштабом простори. Як правило масштаб простору відображає «енергію» суб’єкта господарювання, що їм управляє, а відтак його значущість в процесі упорядкування складної, багатошарової інтегральної господарської системи. Начебто ми говоримо про очевидні речи, втім, оскільки оперуємо здебільш не суб’єктами, а об’єктами простору, це важливе питання залишається осторонь. Тому наполягаємо на необхідності переходу до методології суб’єкт-суб’єктного типу управління процесами сталого господарювання. Це у свою чергу, ще раз, актуалізує значущість форсайт-проєктного забезпечення організації господарської діяльності.

Загальний принцип взаємодії господарських систем за різними масштабами представлено на рисунку. Також показано характер взаємодії деяких різнорідних просторових акторів. По-перше, це простір «великої» господарської системи. Господарські системи, за великим масштабом діяльності, як правило, більш добре вивчені за різними причинами, але головним є те, що на них звертається більше уваги з боку ключових зацікавлених сторін. Важливою особливістю таких господарських систем є їх орієнтація на зовнішні фактори та ресурси розвитку. Це є фактом очевидним, який можна спостерігати на будь-якому реальному об’єкті.

Другим просторовим актором є простір «малих» господарських систем. Увага до них приділяється значно менша, як правило, за залишковим принципом. За формою організації такий простір може мати, як моно-, так й поліморфну структуру. Знову підкреслюємо, що у конкретному випадку це встановлюється у процесі розробки форсайт-проєкту. Однак  із загальних суджень, простір «малих» господарських систем, здебільш орієнтований на внутрішні фактори та ресурси розвитку. В рамках його поліморфної структури маємо можливість вичленити окремі складові субрівневого масштабу.

Окремою стрічкою слід відмітити характер зв’язків між виділеними за різними масштабами акторами, що забезпечують єдність, чи ефект інтеграції у функціонуванні загальнонаціонального поля сталого господарювання. На представленій схемі показано три їх основних типи, але їх може бути значно більше, у залежності від глибини досліджень та поставлених задач у забезпеченні ефективних форм управління загальним полем сталого господарювання. Це, по-перше, зв’язки між просторами «великих» та «малих» господарських систем. По-друге, зв’язки між складовими простору «малих» господарських систем. По-третє, зв’язки між простором «малих» господарських систем із зовнішніми факторами та ресурсами. Окремо, на схемі показано зв’язки між складовими простору «малих» господарських систем поліморфного типу, а також характерний зв'язок між складової частини субрівневого масштабу з простором «великої» господарської системи. При цьому зосереджуємо увагу на тому, що на сьогодні, для умов України проблема підвищення якості управління сталим господарюванням зосереджена саме у питаннях удосконалення системи управління зв’язками. Розглядаючи їх в якості домінантів, впливаючи на які, маємо можливість гармонізувати будь яку за складністю господарську систему у цілому. Нагадуємо, що зв’язки визначаються та встановлюються заінтересованими суб’єктами господарювання, які функціонують в рамках вирішення відповідних інтересів, а відтак простір господарської діяльності набуває чітко визначених ознак суб’єкт-суб’єктності.

Відділ методології сталого розвитку