Екологічна безпека за своєю природою є нелінійним багатовимірним процесом, в якому спостерігаються явища інтенсивної динамічної взаємодії та обміну речовиною, енергією та інформацією між окремими суб’єктами. За вказаних умов відбуваються явища, що об’єднані узагальнюючою назвою «синергетика».

Організаційні або організаційно-адміністративні домінанти, що в сукупності формують базис управління відходами, розглядаються як комплекс провідних ключових елементів в складній синергетичній системі екологічної безпеки. Головні організаційні домінанти сфери управління відходами представлено в табл. 1.

Таблиця 1 – Сутність організаційних домінант сфери управління відходами

Інституціональний розвиток. В Україні, незважаючи на досить значну кількість нормативно-правових актів, які стосуються поводження з відходами, цілісної системи законодавчого забезпечення діяльності у цій сфері ще не створено. Існуючі закони недостатньо узгоджуються між собою та з європейською системою регулювання відповідних питань. Недосконалою є система державних інституцій, що покликана регулювати цю сферу. Наявні структури дублюють окремі функції, водночас багато з ключових напрямів залишаються недостатньо охопленими системою управління. Зазначена ситуація актуалізує завдання формування організаційно-інституціональних засад управління поводженням з відходами базуючись передусім на європейському досвіді. При цьому під такими засадами розуміється забезпечення як регулювання  у сфері поводження з відходами, так і реалізації закріплених за суб’єктами у цій сфері функцій і повноважень.

Інфраструктурний розвиток. Центральним питанням у вирішення проблеми твердих побутових відходів залишається недостатнє фінансування розвитку та утримання об’єктів інфраструктури, недостатність зусиль з організації роздільного збирання відходів. Занижені тарифи на послуги із їх вивезення та захоронення не створюють передумов для реалізації довгострокової стратегії щодо інфраструктурних об’єктів. Зниження суспільних ризиків пов’язаних з утворенням і накопиченням твердих побутових відходів, це питання створення в країні адекватної інфраструктури поводження з ними. В цьому відношення Україна знаходиться на початковому етапі і це актуалізує завдання оптимізації інфраструктури в тому, що стосується черговості реалізації і співвідношення ключових технологій – спалювально-термічних, сміттєпереробних та полігонного захоронення. До цього часу  як у наукових колах, так і серед громадськості та адміністрації міст та регіонів зберігаються значні розбіжності у поглядах, що гальмує практичну реалізацію низки проектів.

Технічний розвиток (екомодернізація). Екомодернізація має постати як цілеспрямована стратегія, заснована на системі національних орієнтирів і пріоритетів щодо створення сучасної інфраструктури поводження з відходами з впровадженням більш сучасних екоощадливих та ресурсозберігаючих технологій (зокрема, щодостворення банку технологій на основі НДТ (ВАT – bestavailabletechniques)).

Соціальний розвиток. Розглядаючи небезпечні фактори соціального розвитку, пов’язані з відходами, слід, по-перше, виходити з того, що за обсягами їх генерування Україна стоїть в одному ряду з індустріально розвинутими країнами. Відмінність ситуації полягає не стільки у великих обсягах утворення відходів, скільки у відсутності інфраструктурних основ поводження з ними, подібних до економіки розвинутих країн.

У форматі сталого розвитку рівень безпекових факторів, пов’язаних зі сферою відходів, має вимірюватись ступенем їх безпосереднього впливу на умови життєдіяльності людей та ступенем потенціальних загроз, створюваних ними для навколишнього середовища. В цьому контексті проблеми у центрі уваги мають бути дві групи відходів – небезпечні і тверді побутові відходи.

Інформаційно-комунікаційний розвиток (інформаційна база, підвищення обізнаності органів управління та громадськості  у сфері управління відходами). Стан інформаційної бази стосовно побутових та промислових відходів є незадовільним. Як зазначено у постанові Верховної Ради України (ще 2005 року!) саме  «…відсутність ефективного контролю над потоками відходів і недосконалість форм статистичної звітності, що унеможливлює отримання достовірної інформації щодо обсягів утворення, використання відходів, стану внутрішнього ринку вторинних ресурсів і ускладнює прийняття обґрунтованих рішень з регулювання цього ринку». Наразі це досі лишається актуальним, що продемонструвала робота з розроблення регіональних планів управління відходами в областях України.

Внаслідок браку інформації сьогодні неможливо проаналізувати існуючі потоки відходів та спрогнозувати кількість потенційних ресурсів що можуть бути залучені в майбутньому. Аналіз співвідношення даних потоки відходів (потенційні ресурси)/діючі потужності з утилізації відходів дасть можливість визначити стратегію поводження з тими чи іншими видами відходів.

Відділ природно-техногенної та екологічної безпеки Маковецька Ю.М., к.е.н., докторант