Сучасні тенденції розвитку національного господарства, орієнтовані значною мірою на децентралізоване управління економікою і фінансами,  вимагають перегляду способів і методів організації господарювання з приділенням особливої уваги тим науковим підходам, які забезпечують участь усіх зацікавлених осіб в управлінні сталим розвитком. Зокрема, це стосується застосування методології форсайту, запровадження платформно-цифрових управлінських підходів, досягнень 4-ї промислової революції та багатьох інших інноваційних інструментів забезпечення сталого господарювання. Розгляду цих та інших проблем була присвячена V Міжнародна науково-практична конференція «Теоретичні аспекти та практичні проблеми управління, економіки та природокористування в Україні», яка відбулася 30 листопада – 1 грудня 2021 року у Навчально-науковому інституті управління, економіки та природокористування Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського.

На конференції із доповіддю «Оптимізація фінансування форсайт-проєктів сталого розвитку» виступив провідний науковий співробітник відділу методології сталого розвитку ДУ ІЕПСР НАН України к.е.н., с.н.с., доц. Д.В. Клиновий. У своєму виступі він наголосив на тому, що форсайт-проєкт сталого розвитку може виступати як проективний інструмент для формування стратегічних напрямів соціально-економічного та інноваційного розвитку, ідентифікації можливостей залучення у господарський обіг місцевих ресурсів, включаючи природний капітал, окреслення спеціалізації крафтових виробництв, розвиток яких спиратиметься на унікальну місцеву ресурсну базу, планування технологічних проривів у промисловості, аграрному виробництві, інфраструктурі тощо, здатних вплинути на економіку й суспільство території в середньо- і довгостроковій перспективі. Основною перевагою методології форсайту в порівнянні з традиційними управлінськими підходами є орієнтація на залучення до розробки такого проекту багатьох зацікавлених сторін (стейкхолдерів) зісфер публічного управління, бізнесу та громадськості. Це дозволяє не тільки максимально врахувати всі важливі аспекти розглянутих у форсайті проблем сталого розвитку, але й узгоджувати позиції зі знаходження взаємоприйнятних шляхів їх вирішення.

Формат форсайт-проєкту є стратегічно-рамковим для більш деталізованих проєктів. В частині організації фінансової діяльності форсайту передбачається формування фінансових ресурсів для реалізації пропозицій стейкхолдерів, представлених окремими проєктами, бюджетування котрих передбачається форсайтом. Форсайт спрямований на довгострокову перспективу (10-15 років) і вимагає «довгих» грошей, проте тільки державне фінансування робить з цих позицій форсайт-проєктування проблематичним, оскільки держава не володіє потрібними для цього фінансовими  ресурсами. Тому фінансування форсайт-проєктів сталого розвитку може передбачати використання механізмів сек’юритизації за участі приватних  інвесторів, що вимагає визначення оптимальної схеми фінансування проєктів з позицій структури та строку обігу капіталу.

У доповіді к.е.н., с.н.с. доц. Д.В.Клинового на основі розрахунку мультиплікатора сек’юритизації, який показує збільшення віддачі на вкладений державний капітал при використанні механізмів сек’юритизації,було показано, що з підвищенням норми сек’юритизації, тобто питомої ваги активів, переданих в cек’юритизоване управління і норми реінвестування, а саме питомої ваги реінвестованих в нові проєкти коштів, отриманих в результаті сек’юритизації, віддача на вкладені державні кошти у проєкти очевидно збільшується. Однак, при цьому спостерігається пов’язане із фактором часу зменшення мультиплікатора сек’юритизації при збільшенні тривалості строку проєкту. Таким чином, для держави є менш вигідним виділяти на реалізацію форсайт-проєктів «довгі» гроші, хоча саме це й вимагається форсайтом. Тому очевидно, що найвигіднішим варіантом фінансування форсайтує забезпечення прискореного обігу капіталу зі швидким поверненням інвестованих коштів через механізми сек’юритизації та реінвестуванням їх у майбутні проєкти з формуванням у рамках форсайту портфоліо короткострокових інвестиційних проєктів (тривалістю від 1-3 до 5 років), сек’юритизація яких і дозволить забезпечити неодноразовий обіг державних коштів та високу віддачу від інвестицій під час реалізації форсайт-проєктів сталого розвитку територій.

Відділ методології сталого розвитку