На різних просторових рівнях у забезпеченні сталого господарювання  ключові ролі відіграють різні стейкхолдери, тобто носії господарських інтересів, а також різноманітні типи фінансових механізмів.

Так, ключовими стейкхолдерами на загальнодержавному рівні є центральні та галузеві органи публічної влади, міністерства, відомства, інститути, що належать до бюджетної сфери (правоохоронні та військові органи, науково-освітня сфера, стратегічна інфраструктура тощо). Відповідно, головну роль у забезпеченні гомеостатичного функціонування національного господарства на цьому рівні відіграватимуть бюджетні механізми, у яких особливий наголос необхідно зробити на рентній політиці та створенні ефективної системи вилучення, акумуляції та розподілу природної ренти як загальнонаціонального фінансового ресурсу сталого розвитку. На цьому рівні роль фінансових механізмів перебуватиме у формуванні насамперед сталої бюджетної і фіскальної систем, на перспективу – сталої пенсійної системи з виключно важливою роллю фінансових інститутів стабілізаційного накопичення фінансових ресурсів за типом суверенних фондів для посилення спроможності державного фінансового впливу на сталий розвиток країни.

На регіональному рівні зростає роль фінансового механізму в забезпеченні збалансованого і комплексного розвитку територіальних утворень з відповідним посиленням впливу органів місцевого самоврядування та місцевих органів державної виконавчої влади на формування і розподіл фінансових ресурсів, зокрема – у міжбюджетних відносинах. Саме ці стейкхолдери мають визначати ключові напрями фінансових надходжень і видатків в рамках стратегічного регіонального планування і програмування. Також важливою є й міжрегіональна взаємодія у вирішенні питань, пов′язаних із досягненням стратегічних цілей сталого розвитку. На цьому рівні фінансовими механізмами має забезпечуватися системний гомеостаз в територіальному розрізі, посилюватися регіональна інтеграція та долатися територіальні диспропорції як механізмами бюджетного вирівнювання, так і застосуванням селективних режимів фінансової підтримки, включаючи особливі режими інвестиційної діяльності, пільгове оподаткування, кредитування тощо, а також через формування регіональних фондів сталого розвитку з бюджетних та позабюджетних джерел. Має також  зрости роль у формуванні й розподілі фінансових ресурсів специфічних інституціональних утворень – агенцій, фінансових установ, регіональних фондів, корпорацій сталого розвитку.

         На рівні місцевих громад одними із ключових стейкхолдерів вже стають конкретні суб′єкти господарювання і населення як носії інтересів, безпосередньо пов′язаних із життєдіяльністю територіальних утворень. Тут фінансові механізми сталості мають бути спрямовані на забезпечення гомеостатичного, збалансованого в економічному, соціальному та екологічному розрізах розвитку муніципального господарства, у чому виключно важливу роль відіграватимуть безпосередньо учасники системи сталих фінансів корпоративного рівня  – фінансові установи та підприємницькі структури, що здійснюватимуть свою діяльність відповідно до ESG-критеріїв сталої фінансової діяльності. Відповідно, мають широко застосовуватися базові механізми системи сталих фінансів: відповідальні інвестиції та банкінг, стале страхування та організація сталого фондового ринку. Це стосуватимуться також формування сталих фінансів у домогосподарствах, разом із механізмами цивільних виплат від природної ренти, що вимагає відповідного інституціонального та нормативно-правового забезпечення у вигляді запровадження цивільної (громадянської) власності на природні ресурси.

Отже, саме наноекономічний просторовий господарський рівень має стати найближчим часом основною для формування і розвитку сталої фінансової системи, за ініціативи безпосередньо самих фінансових агентів, які діють насамперед в інвестиційній, кредитно-банківській сфері та у страхуванні тощо.

Відділ методології сталого розвитку

Бистряков І.К., д.е.н., проф.,

Клиновий Д.В., к.е.н., с.н.с., доц.