Сьогодні перебіг соціально-економічних процесів у світі характеризується кризовим становищем. Серед провідних чинників цього є перехід до нового технологічного устрою, одним з характерних рис якого – набуття інформацією якостей матеріально-товарних запасів, а знання стають основними виробничими засобами. Відтак формується нова цивілізаційна реальність, коли буде набагато більше тих, хто втрачає, ніж тих, хто виграє. Разом із тим, новітні інформаційні технології створюють ґрунтовніші передумови для реалізації в суспільно-економічному житті принципів сталого розвитку, що передусім передбачає пом’якшення антропогенного навантаження на довкілля.

Але для досягнення вказаних позитивних результатів, необхідним є адекватне застосування відповідних методичних засобів, серед яких надзвичайно важливим інструментом може бути названо соціо-еколого-безпечне природокористування. При цьому доцільним та закономірним є як оцінка власного досвіду з визначенням необхідних моментів існуючої практики, що потребують реформування, так і звернення до досвіду високорозвинених країн світу з оптимальнішою, ніж в Україні, ситуацією із здійсненням соціо-еколого-безпечного природокористування.

В цьому зв’язку є необхідним виявлення у означеному процесі домінант як головного елемента, чи комплексу провідних елементів, в певній складній системі. Виходячи із означеного, доцільним видається розглядати ці домінанти як сценарно-синергетичні. Вказаний прикметник ґрунтується на двох взаємопов’язаних концептуальних поняттях яким притаманний міждисциплінарний характер, а саме: «синергія», «синергетичний ефект» та «сценарний підхід». Їх взаємопов’язаність виходить з того, що вони в смисловому полі прикладаються до нелінійних, неврівноважених станів. Стосовно соціо-еколого-безпечного природокористування, це є ситуації, які виникають у суспільно-економічному середовищі.

Синергія, синергетичний ефект в економіці розуміється як збільшення ефективності діяльності в результаті поєднання, інтеграції, злиття окремих частин в єдину систему, внаслідок чого в утвореної системи виникають нові якості, непритаманні її елементам. Сценарний підхід полягає у проведенні сценарного дослідження, в процесі якого будується кілька альтернативних картин майбутнього або сценаріїв. Метою сценарного дослідження є інтерпретація поточного стану об’єкту відносно майбутніх подій, а також розробка заходів, що дозволять уникнути небезпек у майбутньому та забезпечити вивчення майбутнього з врахуванням якісних даних й стратегії всіх зацікавлених сторін.

У зв’язку із цим, треба зазначити, що поняття «сценарний підхід» є притаманним для наукових досліджень в сфері управління та менеджменту. І, як відмічають фахівці, на відміну від лінійного прогнозування, сценарний підхід не є описом порівняно передбачуваного розвитку подій сьогодення. У стабільних умовах й у коротких тимчасових рамках лінійні прогнози є й необхідними, і діючими. Натомість основний інструмент сценарного планування – сценарний аналіз. Метод сценарного аналізу застосовується для управління стратегічними процесами, які мають місце у турбулентному зовнішньому середовищі, і які характеризуються значною невизначеністю.

Відповідно, сценарний підхід є адекватним інструментом організації управління діяльністю в економці та соціально-економічній сфері загалом саме в умовах кризи, що є принципово важливим з точки зору нашого дослідження, а саме: реформування сценарно-синергетичних домінант соціо-еколого-безпечного природокористування в сучасних умовах, які характеризуються кризовим станом. Адже, як вважають фахівці, вдаватися до складних інструментів прогнозування в умовах криз є економічно неправильним рішенням, адже це гарантовано призводить до підвищення зайвих витрат. Однак зі зростанням невизначеності, виникає потреба звернутися до інших інструментів прогнозування, які дозволяють визначити потенційні ризики й підготуватися не до одного, а до кількох можливих альтернатив майбутнього. Успішна практика міжнародного бізнесу доводить, що застосування сценарного підходу є ефективним у середньо- та довгостроковій перспективі, при середньому або високому ступеню невизначеності. При застосуванні сценарного моделювання стратегія управління набуває необхідної гнучкості для того, щоб організація, або ж система, залишалась успішною при різноманітних варіантах розвитку майбутнього.

Перспективним у цьому контексті є застосування форсайту, що являє собою сценарне прогнозування, здійснюване методами експертної оцінки, стратегічних напрямів соціально-економічного та інноваційного розвитку, виявлення проривних технологій, здатних здійснити вплив на економіку і суспільство в середньо- та довгостроковій перспективі.

Таким чином, сценарно-синергетичні домінанти соціо-еколого-безпечного природокористування в сучасних умовах включають відповідні закони та інші нормативно-правові акти, а також усталену суспільну практику господарської діяльності з експлуатації природних ресурсів. Їх реформування, відповідно полягає в їх цілеспрямованій зміні. Однак для цього в сучасних умовах слід визначити наскільки наявна нині вітчизняна сфера природокористування є відповідною характеристиці похідній від поняття «синергія» яке позначає поєднання на основі самоорганізації елементів певної системи. Адже останнє саме і може бути предметом управлінської діяльності в рамках сценарного підходу.

Виходячи із зазначеного, можливо зробити висновок про те, що самоорганізація в вітчизняному природокористуванні нині ґрунтується на дії стихійних ринкових закономірностей, що об’єктивно спрямовані на максимальне виснаження навколишнього природного середовища та в результаті формують гранично поляризовану за статками суспільну структуру. Натомість дія суспільно-громадських механізмів самоорганізації внаслідок їх аморфності, в сфері природокористування та у суспільно-економічному житті України, фактично є несуттєвою. Останнє, як видається, складає головну проблему реформування сценарно-синергетичних домінант соціо-еколого-безпечного природокористування в умовах сучасної України.

Тому реформаційний процес для забезпечення соціо-еколого-безпечного природокористування має здійснюватись в напрямі посилення суспільного регулювання стихійно-ринкових механізмів щодо експлуатації природних ресурсів, з досягненням її якомога більшої відповідності суспільним інтересам. Останні розуміються як ті, що є притаманними основній частині суспільства. При цьому врахування сценарно-синергетичного характеру домінант соціо-еколого-безпечного природокористування передбачає необхідність того, щоб законодавчі та нормативно-правові акти, які регулюють економічну діяльність у сфері природокористування включали момент передбачення можливостей негативного для суспільних інтересів розвитку ситуації в названій сфері й тим самим відігравали запобіжну роль стосовно цього. Також особливо важливо щоб наявна правова база забезпечувала участь всіх суб’єктів суспільно-державного життя, у тому числі приватно-публічного партнерства, які зацікавлені в соціо-еколого-безпечному природокористуванні при здійсненні відповідних соціально-економічних процесів.

Відділ природно-техногенної та екологічної безпеки

Куценко В.І., д.е.н., проф., головний науковий співробітник

Анісімов В.М., молодший науковий співробітник