Оскільки за основу досягнення умов сталого господарювання приймається системний гомеостаз, то об’єктивно виникає питання щодо вибору адекватного механізму його забезпечення. Складність полягає у тому, що новітні господарські відносини характеризуються високим рівнем невизначеності. Останнє обумовлюється значною мірою багатовекторністю інтересів стейхолдерів. У такому разі, на механізм забезпечення гомеостазу господарської системи накладаються особливі вимоги. Головною з яких є досягнення консенсусу інтересів стейхолдерів відповідно до визначених цільових орієнтирів розвитку того чи іншого об’єкту господарської системи. Відмітимо, що до об’єкту відноситься будь-яка форма організації господарської діяльності, включаючи його просторову чи галузеву інтерпретації. Господарську систему під таким кутом зору слід розглядати як сукупність об’єктів, пов’язаних загальними методологічними ознаками ідентифікації.

З методологічної точки зору, механізм забезпечення гомеостазу господарської системи має бути досить гнучким та динамічним. Зазначені вимоги до такого механізму реалізуються у рамках використання проектного підходу, за котрим стейхолдерам пропонуються для узгодження їх інтересів дві пропозиції. З одного боку, схема гомеостазного стану об’єкту, а з другого технологічна дорожня карта його досягнення (Рисунок).

Об’єктно-орієнтоване уявлення про гомеостаз та засоби його досягнення доцільно реалізовувати через формування форсайт-проектів. Привабливість форсайт-проекту обумовлюється тим, що він виступає в якості відповідного інструменту попереджувального управління процесу сталого господарювання. У той же час він здатний інтегрувати алгоритми різних методів прогнозування та програмування із загальними підходами до управління стратегічними напрямами розвитку різнопланових об’єктів. Заснована на колективних оцінках різних соціальних груп, методологія форсайту, на відміну від традиційних підходів, сприяє реалізації концепту сталого господарювання за рахунок врахування всіх важливих аспектів проблеми на засадах узгодження позицій щодо знаходження взаємоприйнятних шляхів їх вирішення.

Як відомо форсайт проекти – це система методів експертної оцінки бачення стейхолдерів та найбільш компетентних експертів котрі розглядають варіанти вирішення проблеми та вибудовують систему відповідних заходів. Логіка досліджень щодо вирішення проблеми наступна. По-перше, визначається масштаб об’єктно-орієнтованого питання з позицій комплексу факторів забезпечення гомеостазу. По-друге, виявлення домінуючих позицій щодо збалансування інтересів стейхолдерів. По-третє, побудова технологічної карти вирішення проблеми найбільш ефективним способом.

При методологічно правильному з’єднанні зазначених аспектів, маємо реальну можливість забезпечити достатню координацію дій та підвищення якості рішень що приймаються. Оскільки на сьогодні не існує уніфікованої технології розробки та реалізації форсайт-проектів їх забезпечення гомеостазу господарських систем, то вони відносяться до категорії інноваційної, творчої діяльності, що насправді вимагає від розробників відповідної кваліфікації та підготовки.

Відділ методології сталого розвитку