Суттю цифрової економіки є її функціонування з повсюдним використанням інформаційно-комунікаційних технологій, які трансформують традиційну економіку від тієї, що споживає ресурси, до такої, яка ресурси створює. Ключовим ресурсом цифрової економіки є інформація, яка генерується та забезпечує взаємодію між економічними суб‘єктами завдяки функціонуванню електронно-цифрових систем. Формування сучасної виробничої моделі інформаційного суспільства передбачає створення відповідної технологічної інфраструктури, унормування та врегулювання процесів використання баз даних та підготовку фахівців з організації технологічних платформ.

Перелічені процеси впливатимуть на взаємодію ринку з системою використання природних ресурсів, а також матимуть певні соціальні наслідки. Традиційно засади функціонування, цілі та засоби ринкової економіки і природокористування як сфери виробничої діяльності є різноспрямованими, суперечливими та складно узгоджуваними між собою. Такі протиріччя мають певні соціальні (суспільно значущі) наслідки, що можуть загострюватися або навпаки нівелюватися в епоху цифрової економіки та технологічних змін.

Cоціальні ефекти від інтеграції природних ресурсів до зони впливу ринку значною мірою зумовлені процесами цифровізації економіки, стрімким накопиченням обсягів та поширенням інформації за допомогою новітніх технологій. Отриманню максимального ефекту від їх впровадження у процеси взаємодії ринку з природними ресурсами мають передувати структурна перебудова економіки, зміна підходів до управління відповідними інноваціями, трансформація моделі природокористування, а також адаптація системи освіти населення. З цією метою до рекомендованих заходів з модернізації вітчизняної економіки належать:

      захист майнових прав, у тому числі тих, що стосуються інформації (права на доступ до неї, володіння та авторство);

      створення сприятливого економічного середовища та впровадження відповідних фінансових інструментів для розвитку наукомістких галузей та інформаційних технологій;

      підвищення частки інженерно-технічних і науково-практичних працівників у структурі зайнятих;

      розширення доступу до спеціалізованої освіти та поширення серед громадян знань та навиків використання цифрових технологій.

Найбільш ефективним інструментом інтеграції системи використання природних ресурсів до зони впливу ринку на основі цифрових технологій на даний час є реалізація проектів регіонального та місцевого розвитку – зокрема за такими напрямами: диверсифікація джерел енергопостачання та підвищення рівня енергоефективності; створення індустріальних парків, які для свого функціонування потребують залучення інших підприємств – наприклад, водо-, електро-, газопостачання, телекомунікацій; розробка містобудівних кадастрів, що надають інформацію про стан і статус об‘єктів землекористування та нерухомості, екологічні й інженерно-геологічні характеристики окремих територій та земельних ділянок, можливості провадження на них містобудівної діяльності з урахуванням обмежень на підставі досліджень, районування; створення інформаційних баз тепловтрат будівель комунального та житлового фонду міста за даними тепловізійних досліджень; створення інформаційних порталів районів (територій, громад) як інструменту залучення інвестицій; розбудова технологічних парків альтернативної енергетики (комунальних сонячних електростанцій); впровадження автоматизованих систем диспетчерського спостереження та управління обласними виробничими комунальними водопровідно-каналізаційними підприємствами; побудова моделей інтегрованого управління територією, що особливо актуально у випадку планування реалізації масштабних проектів локального значення (наприклад, поетапної житлової забудови території, створення курорту), які потребують об‘ємно-просторової візуалізації інфраструктури наміру, урахування наявних об‘єктів, систем комунікацій, ландшафту, руху транспорту, дизайну; формування логістичної системи для місцевого аграрного виробництва (створення інтернет-платформ для комунікації між споживачами продукції та сільгоспвиробниками, взаємодії останніх з кооперативними об‘єднаннями, організація доставки продукції).

Перелічені й обґрунтовані заходи та інструменти здатні суттєво підвищити ефективність використання природних ресурсів, поліпшити соціальний стан та економічну спроможність територіальних громад, їхню взаємодію з ринковими інституціями й органами влади, а також покращити ситуацію з цифровізацією окремих сфер вітчизняної економіки загалом.

Пров.н.с. відділу проблем економіки земельних і лісових ресурсів,

д.е.н., с.н.с. Ільїна М.В.

C.н.с. відділу проблем економіки земельних і лісових ресурсів,

д.е.н., с.н.с. Шпильова Ю.Б.